Становище східної української діаспори

Становище східної української діаспори

Українці в світі
image-429

Українці в світі

Визначення «українська діаспора» є загальновизнаним в сучасному науковому вжитку та має всі підстави охоплювати всіх етнічних українців, що проживають поза межами державного кордону України.

Розглянемо таке специфічне явище національного розвитку української нації як східна українська діаспора. Становище та умови життя діаспори українців в країнах Централь­ної і Західної Європи, Північної і Південної Амери­ки, Австралії незрівнянно кращі, ніж української діаспори в республіках колишнього СРСР. Це й не дивно, адже на Захід покоління наших співвітчизників вирушали в пошуках кращої долі, а до Російської імперії чи СРСР – під конвоєм, у табори, на заслання.

Тож українцям на сході випала нелегка доля – авторитарний українофобний тиск керівних привладних структур, панувала політика по­всюдної деукраїнізації, що постійно велася на дер­жавному рівні, неухильна русифікація. Як результат, чисельність українців росла дуже повільно, тоді як чисельність росіян, на яких насильно переписували частину українців і представників інших народів колишнього СРСР, збільшувалася висо­кими темпами (в 3,5 рази швидшими, ніж укра­їнців).

Так, кількість українців за 1926 – 1989 рр. збільшилась із 40 до 50 млн. чол., або на 25%, росіян за той самий час з 80 млн. (в СРСР – 77,8 млн.) до 150 млн. (145,2 млн.) чол., тобто більше на 88%. Отож, якщо в 1926 р. росіян було вдвоє більше, ніж українців, то вже в 1989 р. – втроє. До речі, за переписом 1897 р. в Російській імперії українців нараховувалося бли­зько З0 млн., а російського населення – 50 млн. чол.

Зрозуміло, що із зрозумілих причин мате­ріали про українську діаспору в радянському за­рубіжжі раніше практично не друкувалися. Ра­дянський Союз свято оберігав таємниці про справ­жнє життя своїх людей, про сотні таборів, переповнених безправними в’язнями, про жахливі голо­домори, про виселення на чужину цілих народів. І серед в’язнів та тих, хто перебував на засланні, українська громада була чи не найчисельнішою – близько 40%. Лише, останнім часом почали з’я­влятися перші статті про східну українську діаспо­ру, про її життя, національно-культурні та мовні проблеми, зв’язки з батьківщиною. Але це лише окремі публікації, а праці про українських полі­тичних в’язнів у Сибіру, на Далекому Сході, в Комі АРСР, Мордовії, інших регіонах колишнього СРСР практично відсутні.

Дещо краще представлена література про укра­їнську еміграцію в дореволюційний час: історія перших поселенців поза батьківщиною, освоєн­ня Слобідської України і Північного Кавказу, зо­крема Кубані, Зеленого Клину на Далекому Сході і Сірого Клину та інших малозаселених тоді регіо­нів. Є чимала кількість публікацій з життя, культури і побуту українців у радянському зарубіжжі в 20-ті і 30-ті роки, про їх національно-культурне відро­дження.

Історія еміграції  України і поселення українців у різних районах Росії та республік приділяють формування «української діаспори» на етнічних українських землях теперішньої – Кубані та Слобожанщині, на Далекому Сході та в Казахстані.

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook