Українські діаспора в Прибалтиці є порівняно молодою і нечисленною. В 1989 р. тут жило 185,2 тис. українців. Порівняно з 1959 р. чисельність української діаспори зросла у Прибалтиці в 1989 р. у три рази і впродовж усього повоєнного часу неухильно збільшувалася: за 1959 — 1970 рр. — на 43,7 тис. чол., 1970 — 1979 рр. — на 28,1 тис. чол., 1979 — 1989 рр. — на 50,4 тис. чол. Таким чином, найінтенсивнішим було збільшення чисельності українців у Прибалтиці упродовж останнього десятиліття, а також за період 1959 — 1970 рр.
Політична карта прибалтійських країн – Естонія, Латвія, Литва.
В окремих республіках Прибалтики українці займають не останнє місце. В 1989 р. у Латвії вони становили 3,5% всіх жителів і серед представників національних діаспор займають третє місце після росіян (34,0%) і білорусів (4,5%). У результаті постійного припливу в Латвію значного контингенту мігрантів, особливо росіян (їх частка зросла за 1959 — 1989 рр. з 26,6 до 34,0%), білорусів (з 2,9% до 4,5%) і українців (з 1,4 до 3,5%), питома вага латишів різко скоротилася (з 62,0% до 52,0%) і перебуває поблизу тієї критичної межі, поза якою вони теоретично можуть стати в себе на батьківщині національною меншиною. Третє місце після естонців і росіян (30,3 %) належить в Естонії українцям (3,1%), частка яких за 1959 — 1989 рр. зросла майже в 2,5 рази. В цій республіці також високими темпами збільшується кількість росіян (з 20,1 до 30,3%), білорусів (з 0,9 до 1,8%), а частка естонців швидко скорочується (за 1959 — 1989 рр. з 74,6% до 61,5%). Українській діаспорі Литви належить четверте місце (в 1989 р. 1,2%) після діаспор російської (9,4%), польської (7,0%) і білоруської (1,7%).
Українці в прибалтійській діаспорі живуть переважно у містах; серед них значна частка військовослужбовців, працівників торговельного морського флоту.
Заслуговують на увагу особливості територіальної структури розселення українців у Прибалтиці. Найчисельнішою була українська діаспора протягом усіх повоєнних років у Латвійській РСР — приблизно 50% усіх українців даного регіону. На другому місці за чисельністю українців лише Естонія, де жило, за даними післявоєнних переписів населення, понад 25% їх загальної кількості. При цьому слід мати на увазі, що кількість жителів окремих республік коливається в значних межах: у 1989 р. в Литві проживало 3723 тис. чол., Латвії — 2687 тис. чол., Естонії — 1583 тис. Питома вага українців і осіб українського походження не відповідала і не відповідає тій абсолютній чисельності населення, яка склалася в прибалтійських республіках.
У 1989 р. в Прибалтійські республіки з України прибуло: у Литву — 1,3 тис. чол. (в т. ч. 0,6 тис. українців), Латвію — 1,6 тис. (0,7 тис.), Естонію — 1,0 тис. (0,5 тис.). До речі, серед іммігрантів у Литву та Естонію українці займають серед інших національностей перше місце. В свою чергу, з республік Прибалтики в Україну прибуло: з Литви —1,8 тис. (0,8 тис.), Латвії — 3,2 тис. (1,8 тис.), Естонії — 1,2 тис. (0,6 тис.). Таким чином, у 1989 р. прибуття з України в Прибалтику перевищувало вибуття з Прибалтики в Україну.
Близько 50% українців, які проживають у Прибалтиці, вважають рідною мовою українську. Зокрема, в Литві їх частка в 1989 р. становила 51,2%, Латвії — 49,4%, Естонії — 44,2%.
За загальною чисельністю українців Латвія займала і займає серед республік Прибалтики друге місце після Литви. Однак у зв’язку з відносно високою концентрацією в її межах українців Латвії належить за цим показником перше місце в регіоні.
Чисельність українців в окремих республіках Прибалтики зростала нерівномірно. За 1959 — 1989 рр. в Латвії та Естонії — більше ніж у 3 рази, в Литві — в 2,5 рази. Причому по всіх республіках Прибалтики і за всі повоєнні роки число українців збільшувалося.
Останнім часом міграційні зв’язки України з Прибалтикою зміцніли. Значна частина українців Прибалтики денаціоналізована і входить до складу так званого «русскоязычного населения».
Залишити коментар