Українська діаспора в Молдові.

Українська діаспора в Молдові.

Прапор Молдови
image-510

Прапор Молдови

Крім Росії, українська діаспора розселена в усіх інших союзних республіках колишнього СРСР. Велика кількість українців зосереджена на українському пограниччі в Молдавії і Білорусії. Чисельні українські громади є в Казахстані, Середній Азії, особливо в Узбекистані та Киргизстані. В Молдові є численна українська діаспора. В 1989 р. частка населення республіки становила 13,8% (в 1959 р. – 14,6%, 1970 і 1979 рр. – по 14,2%). Словом, кожен сьомий житель Молдови є українцем. Росіяни, які займають тут після українців друге місце, становлять 13,0% жителів Молдови. Всього в 1989 р. у цій країні налічувалося 600,3, тис. українців, майже на 50% більше, ніж у І959 р. Для порівняння цікаво навести такі дані: в Молдавії живе майже вдвоє більше українців, ніж на Україні молдаван (325 тис.), і на 30% більше, ніж на Україні живе молдаван і румунів разом узятих (460 тис.). Незважаючи на пограничне положення Молдавії та України, між ними встановилися досить обмежені міграційні зв’язки. В 1989 р. Наприклад, до Молдавії прибуло з України 9 тис. чол., в тому числі українців  – 3,3 тис. чол. На Україну, в свою чергу, з Молдавії переїхало 11,7 тис. чол., у тому числі українців – 4,5 тис. Нарощування чисельності українців у Молдавії відбувалося не стільки за рахунок міграції, скільки за рахунок природною приросту відповідно українців і молдаван.

Українці розселені практично по всіх районах Молдавії. Вони живуть окремими ареалами як у сільській місцевості, так і в містах, особливо а столиці та у міських поселеннях, розташованих на західному пограниччі з Україною. В Кишиневі, наприклад, число українців у 1989 р. становило 98,2 тис. чол. і зросло порівняно з 1959 р. в чотири рази, порівняно з 1970 р. – майже вдвоє. За даними перепису 1989 р. в Кишиневі налічується близько 17% усіх українців республіки; на українців припадає понад 12% усіх жителів молдавської столиці.

До районів, де частка українців висока, відносяться Рибницький (в 1989 р. 42,7% від усіх жителів), Окницький (33,5%), Бричєнський (28,4%), Кам’яиський (27,3%), Глоденський (23,4%), Ришканський (22,9%), Єдиницький (22,4%), Слободаєйський (21,4%) та ін. Висока питома вага українського населення має місце в багатьох міських поселеннях, особливо в придністровських та інших пограни ч них з Україною містах: Рибниці (44,6%), Тирасполі (32,2%), Дубоссарах (30,1%), Бельцях (25,5%), Бендерах (18,2%), Кагулі (15,8%), Сороках (15,5%) та ін.

Карта адміністративного поділу Молдови
image-511

Карта адміністративного поділу Молдови

Численні ареали українців зустрічаються в багатьох регіонах Молдавії. Серед них північна, південна і західна частини, які межують з Україною, центральна частина Молдавії та деякі інші. Окремі українські сільські населені пункти розміщені в крайніх східних районах лівобережної частини Молдавського Придністров’я. Це автохтонні українські землі, де українці на, пограниччі з молдавським* етносом живуть упродовж двох століть (райони Ясс, Бельц та ін.). Висока частка українців (місцями переважаюча) є в районах Тирасполя, Рибниці та ін., тобто на території, що раніше входила до складу Молдавської АРСР. Заселення українцями межиріччя Південного Бугу і Дністра відбувалося із середини XVIII от. і посилилося наприкінці XVIII ст., тобто після переходу території від Туреччини (Кримського ханства) до Російської імперії.

У міжвоєнний час українці в румунській Молдавії мали дуже обмежені права для національно-культурного розвитку; українців, особливо в 30-ті роки, переписували на румунів. Саме тому їх чисельність у 1939 р. на території сучасної Молдавії становила 173 тис. чол., тоді як згідно з румунським переписом 1930 р. – 347,5 тис. чол. Частика українців записувалась на росіян і румунів.

Дані повоєнних переписів свідчать про значне скорочення питомої ваги тих українців, які вважають українську мову рідною. Якщо в 1959 р. їх частка становила 86,3%, 1970 р. – 79,4%, то в 1989 р. – 61,6%, Значно вищий цей процент у сільських місцевостях, особливо в районах компактного проживання українців (на пограниччі з Україною), помітно нижчий – у містах, особливо в столиці республіки. Це, а одного боку, є результатом постійного збільшення числа російського населення і, з другого, – наслідком неухильного посилення русифікації. Причому російське населення в Молдавії швидко зростало не за рахунок його переїзду в сільські місцевості, а за рахунок його поселення в містах, особливо в великих і середніх. У Кишиневі, наприклад, в 1989 р, чисельність росіян (181,0 тис.) була майже вдвоє більша, ніж українців (98,2 тис.), хоч у цілому по республіці чисельність українців на 40 тис. чол. перевищує чисельність росіян. Це, зрозуміло, призводить до посилення процесу русифікації взагалі, а в містах, насамперед у середніх і великих, де частка росіян особливо висока, – особливо. Якщо в 1959 р. у Кишиневі вважали рідною мовою 55,4% усіх українців, то в 1989 р. – лише 41,2%.

Процес деукраїнізації в Молдавії пояснюється насамперед тим, що там практично відсутні українські школи, не виходять українські газети, не ведеться радіо- і телепередач українською мовою тощо. Українська діаспора, яка в Молдавії чисельно перевищує російську, поставлена в національно-культурному відношенні в неоднакові, незрівнянно гірші умови. Національно-культурне відродження української діаспори, як і національно-культурне відродження молдавської і румунської діаспор на Україні, набуває першорядного значення і вимагає загальноприйнятого обгрунтованого розв’язання.

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook