Теоретичні концепції національної економіки

Національна економіка ‒ це економічно й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами.

Сучасну національну економіку характеризують низка ознак, які можна звести у декілька груп:

• – національний суверенітет;
• – ресурсо-виробничі;
• – господарсько-організаційні;
• – товарообмінні.

В цілому національна економіка виступає як досягнутий під впливом сукупності факторів цілісний організм, який функціонує за певними законами.

Ознаками національної економіки є:

• – наявність тісних економічних зв’язків між господарюючими суб’єктами країни, що базуються на розподілі праці;
• – загальне економічне середовище, в якому діють господарські суб’єкти. Економічне середовище формують: а) єдине господарське законодавство; б) єдина грошова система; в) спільна фінансова система;
• – спільний економічний центр, контролює діяльність господарських суб’єктів. Цим центром є держава;
• – спільна система національного захисту. Це наявність свого роду економічних кордонів у вигляді експортно-імпортних податків, квот і т. д.

Суб’єктами національної економіки є домогосподарства, підприємства і держава.

Об’єкти національної економіки – це ті речі, які на рівні мікроекономіки такими не є. Наприклад, багато держав повітряний простір над територією країни вважають національним надбанням. Адже одна з найважливіших макроекономічних проблем – охорона довкілля від забруднення підприємствами сусідніх держав. Об’єктом макроекономічного регулювання є вирішення демографічних проблем, оскільки вони впливають на сукупний попит (доходи) і пропозицію (витрати).

Для вивчення функціонування національної економіки як єдиного цілого необхідно насамперед сформувати з маси наявних економічних даних обмежену кількість найбільш важливих і змістовних показників, які прийнято називати макроекономічними. Закони, на основі яких існує і розвивається економічна система, будуть знаходити своє відображення в стійких кількісних зв’язках між ними.

Узагальнюючий підсумок функціонування національної економіки характеризується інтегральним показником ‒ валовим внутрішнім продуктом (ВВП). Він може бути розрахований на стадії виробництва і на стадії використання продукції. На стадії виробництва ВВП розраховується як сума валової доданої вартості (ВДВ) і чистих податків на продукти. ВДВ становить різницю між валовим випуском і проміжним споживанням. На стадії використання продукції ВВП розраховується як сума кінцевого споживання, валового нагромадження (інвестицій) та експортно-імпортного сальдо.

Валовий дохід на рівні національної економіки в цілому дорівнює сумі ВВП і сальдо потоків доходів за кордон і з-за кордону в формі оплати праці, доходів від власності та трансфертних поточних платежів.

Різниця валового наявного доходу і кінцевого споживання становить валове національне заощадження. Сума валового заощадження і сальдо трансфертів капіталу з-за кордону і за кордон показує потенційний обсяг грошових ресурсів для здійснення інвестицій. Якщо має місце рівність цих ресурсів та інвестицій, то економічна система знаходиться в рівновазі.

Зміна цін в економіці визначається через індекси цін на окремі групи благ і послуг, що зводяться потім в середні індекси цін. На рівні економіки в цілому мова йде, насамперед, про зміну середнього рівня цін відносно до будь-якого тимчасового періоду.

Для визначення динаміки фізичного обсягу ВВП його компоненти обчислюються у незмінних цінах певного періоду (наприклад, року).

Для більш глибокого аналізу комплексного розвитку національної економіки застосовують також ряд індексів та показників, що відображають системні зрушення у структурі національного господарства країни. До них, наприклад, можна віднести: Індекс людського розвитку, Індекс вартості життя, Індекс споживчих цін, Індекс промислових конкурентоспроможних компаній, Індекс технологічного розвитку, Індекс людського капіталу, Індекс інноваційних можливостей тощо.

Суворий опис фаз виробництва, розподілу, перерозподілу і використання ВВП передбачає побудову системи національних рахунків. Ці рахунки розробляються для економіки в цілому (консолідовані рахунки) і для агрегованих груп економічних агентів (рахунки інституціональних секторів). Окремі рахунки розробляються також в розрізі галузей економіки.

Система таблиць «Витрати – Випуск» додатково до системи національних рахунків описує обмін проміжною продукцією між окремими галузями національної економіки.

Міжгалузевий баланс (симетрична таблиця «Витрати – Випуск») показує, по-перше, розподіл продукції кожної галузі за напрямом проміжного і кінцевого використання, по-друге, структуру проміжних витрат і ВДВ кожній галузі.