В сучасну епоху науково – технічного прогресу однією з найавторитетніших наук стала археологія, котра займається вивченням історичних джерел давніх народів, звичаїв, культури і релігії.
На цьому фоні, дивним, чи то закономірнаи, є мовчання археологів відносно доказів охрещення Русі в 988 році. З якоїсь причині сучасні науковці не поспішають використати авторитет археології для доведення вірності даної дати, яка має в своїй доказовій базі – лише одне єдине джерело – «Повість временних літ», документ який багато вчених ставить під сумнів. Чому? Причина проста: археологія свідчить – християнство було широко поширене в Причорноморї починаючи вже з першого століття нашої ери. Але це християнство дуже відрізнялось від сучасного, бо мало в основі свого вчення Біблію, а не народні традиції та перекази.
Скіфський курган
Черняхівська археологічна культура
Перш за все пояснимо деякі терміни. Археологічна культура – це умовне поняття, яке об’єднує спільними рисами культури та мистецтва ті народи, які проживали в той час на її території. В перші століття нашої ери в Україні була поширена черняхівська археологічна культура, (назва від с.Черняхів). Вона займала територію від Волині та Галичини аж до Курського регіону на сході, тобто фактично всю територію сучасної України. Проживали в той час на цій території сармати, анти, готи, скіфи – саме під такими іменами відомі представники цієї культури в творах їх сучасників.
Не підлягає сумніву, що більшість населення черняхівської культури було поганським, причому його язичництво мало досить усталений, викуваний протягом віків ритуальний канон, особливо що стосується обрядів поховань. Про це свідчать тисячі курганів та кам’яних ідолів, що зображують поганські божества, розкиданих по всій Україні.
Думка про те, що християнство було досить поширеним серед черняхівських племен, вперше висловлена відомим радянським вченим Е.Симоновичем у 1955 р. і грунтовно розвинена ним в ряді праць протягом 60 – 70-х рр. Е.Симоновича підтримали багато тих дослідників, які вбачили можливість пов’язати археологічні відомості з писемними свідченнями про християнізацію готських і скіфських племен вже в перші століття нашої ери.
Посуд черняхівської культури
Храмове будівництво
Говорячи про археологію в нашій уяві перш за все руїни кам’яних храмів. Але як відомо храмове будівництво розпочалося після офіційного утвердження християнства в Римській імперії, тобто у IV ст. (римські базиліки та баптистерії, церква Гроба Господня в Єрусалимі, церква Різдва у Віфлеємі). М. Брайчевський зазначав: «Важно помнить, однако, что в первые века христианство не имело значительного числа культовых принадлежностей, так что судить о распространенности христианства в том или ином регионе исходя из отсутствия прямых археологических данных (храмовых построек) было бы поспешно”. Коли почали споруджуватися перші церковні будівлі в Надчорномор’ї, точно невідомо. Євсевій Ієронім твердив, що готи «возили за собою намети церков», тобто в них не було спеціальних храмових будівель капітального типу.
Черняхівська культура лісостепової України не знала кам’яних будинків, отже, й мурованих церков, напевно, не існувало, а найдавніші базиліки Херсонеса датуються V ст. Дослідження дерев’яних споруд становить в плані інтерпретації значні труднощі. Можливим свідченням успіху християнства говорять розкопки будівель, що нагадують молитовні доми в шести містах на Дніпрі та Дністрі. Е.Симонович припускає, що деякі з цих великих будівель, добре відомих в черняхівських поселеннях, могли служити приміщеннями для молитовних зборів.
Він описує одну з таких споруд, виявлену при розкопках селища у с. Журівка на Черкащині. Вона мала не житловий характер, була орієнтована по лінії схід-захід і серед інших будівель, виділялась своїми розмірами (довжина близько 14 м). На одному з торцевих боків були виявлені підвищення.Заперечувати вірогідність подібної інтерпретації, звичайно, немає підстав, але й наполягати на її безумовності передчасно.
А чи знаходили археологи християнську символіку?
Велике значення мають знахідки символів. При цьому необхідно мати на увазі, що символ хреста вироблено та утверджено, як християнський символ не одразу. Хрест в свідомості громадян Римської імперії призначався для ганебної страти. Тому пройшло багато поколінь, поки хрест став символом християнств. В ранній період пайпоширеніші символи християнської віри – зображення риби та виноградної лози. Хоча зображення хреста трапляється на керамічному посуді місцевого виробництва. В більшості ці зображення належать до типу косих хрестів – монограми імені Христа.
Археологічні факти зміни обряду поховань
Ваза черняхівської культури, с. Войскове, Дніпропетровська обл.
Як правило, язичники ховали своїх померлих двома основними способами – кремація і поховання в курганах з необхідним інвентарем для потойбічного життя. Поміняти поховальні обряди дуже складно – лише кардинальна переміна світогляду значної маси населення може спонукати їх піти проти усталених століттями звичаїв та обрядів. Спробуйте наприклад поміняти обряд навіть зараз, в вік демократії – покладіть труп на купу хмизу і спаліть його (так робили язичники). Уявляєте, що з людиною зроблять її односельці!
Послідовники Ісуса ховають небіжчиків в домовинах і в ямі. Християнський ритуал передбачав захоронення в землі, що продиктовано вченням про воскресіння. Тому в літературі, присвяченій давньослов’янському поховальному обряду, панує тенденція пояснювати поступову заміну кремації інгумацією (трупопокладенням) поширенням ідей християнства.
Якби християнство запровадилось у нас тільки за Володимира, то й зміна поховальних обрядів, які є дуже важливі для жителів України і дотепер, відбулася б в той же період. Але обряд трупоположения, головою на захід, отримав поширення в нашей країні не з 988 г., а принаймні на рубежі християнської ери.
Черняхівські поховання і причина зміни обряду поховання
Могильники черняхівської культури мають біритуальний характер: трупоспалення тут незмінно поєднується з трупопокладенням. Поєднання обох обрядів становить притаманну рису практично всіх черняхівських поховальних пам’яток. Археологи виявили – поступове витіснення інгумацією ранішого обряду кремації. Дійсно, в пізніших некрополях добре простежується переважання трупопокладень. В той же час не підлягає сумніву, що йдеться про одне й те саме населення, у частини якого змінився культовий обряд.
Поступова заміна кремації трупопокладенням можливо пояснити лише поширенням ідей християнства. Факт поширення християнства в Україні в І-ІVcт. було доведено Симоновичем 1955 р. на підставі аналізу змін у поховальному обряді. З трупоспалення на трупопокладення головою на захід. Найактивніше зміна обряду помітна на рубежі III-IV ст., тобто тоді, коли християнство починає інтенсивно поширюватися серед племен України. Звичайно, мова не йде про загальне хрещення всього населення. Основна частина його лишалася поганами. Християнство тоді ще не було офіційно визнаним. Його сповідувала лише певна частина населення, яка кількісно поступалася язичницькій.
Безінвентарність християнських поховань
В черняхівських похованнях можна виділити два типи поховань з трупопокладенням: частина кістяків лежали головою на північ, а частина – на захід. Більшість «західних» поховань безінвентарні. Цікаво, що разом із зміною орієнтації у черняхівських похованнях різко скорочується кількість супровідного інвентарю. Відсутність супровідного начиння є принципово важливим фактом, оскільки інвентар за традиційними уявленнями про язичницький потойбічний світ мав би служити померлому в загробному житті. Але в похованнях відсутні залишки жертовної їжі, побутові предмети, зброя тощо.
Привертає увагу, зокрема, відсутність металевих деталей одягу (пряжок, прикрас). Звідси можна дійти висновку, що померлого клали в могилу не у звичайному вбранні, а загортали у плащаницю. Подібний ритуал є характерним саме для ранніх християнських поховань, які суперечили язичеським уявленням про загробне життя. А це безумовно говорить про вплив перших християн, які були юдейського походження і не вірили в безсмертя душі.
Відсоток християнських поховань
Підкреслимо, що «західні» поховання не тільки не витискають «північні», але й не становлять більшість. «Загалом, поховання із західною орієнтацією в черняхівських поселеннях в ІІІ ст. досягають 30%. У Надчорномор’ї вищий відсоток – 40%, отже ця нова традиція є південного походження, бо саме звідси поширився християнський вплив» (М. Брайчевський)
Отже, археологічні свідчення допомагають нам дійти висновку, що християнство серед племен України, зокрема скитів, готів і сарматів, було відоме ще з апостольських часів. Оскільки обряд трупопокладення набуває поширення в нашій країні не в IX ст., коли начебто в нас почало поширюватися християнство, а щонайменше від рубежу нової ери.
Співвідношення археологічних і письмових свідчень
Отже, на думку археологів, зміна поховального ритуалу безпосередньо пов’язана з поширенням християнства.Красномовним є збіг в хронології: черняхівське населення почало класти небіжчиків головою на захід саме тоді, коли, за свідченням писемних джерел, християнські ідеї активно почали проникати до Причорномор’я. Тертуліан(160 – 220) свідчить про ранній початок проникнення християнства в Скіфію: «уже скорилися Христу, також і країни сарматів і скіфів». А Гермій Созомен писав: «Уже исповедовали христианскую веру… готы и племена, жившие раньше по соседству с ними по берегам реки Истра, (Дуная) давно уже, приняв веру во Христа, изменили свои обычаи на более кроткие и разумные». Вони «скорилися Христу и изменили свои обычаи на более кроткие и разумные».
Залишити коментар