Економічне життя Ольвії

Економічне життя Ольвії

Археологічні розкопки показують, що в другій половині VI ст. в Ольвії вже сформувався центр держави. Тут існувала центральна площа – агора, де проходили народні збори, і два теменоси

(священні ділянки) з невеликими храмами і вівтарями. У цей час почала випускатися власна мідна монета у вигляді дельфіна, з’явився контроль над системою мір і ваг, було побудовано суспільну  будівлю, де містився пританей. У грецьких містах в ньому знаходилося вогнище, присвячене Гестії, богині-покровительці невгасимого вогню, об’єднуючого світ богів, людське суспільство і кожну сім’ю. Пританей вважався символічним центром держави, в ньому за державний рахунок отримували пригощання особливо заслужені громадяни та почесні іноземні гості.

В Ольвії, як і в інших грецьких містах, поряд з повноправними громадянами жили метеки (вільне населення, що не мало цивільнихправ) і раби, в основному негрецького походження. Однак серед них зустрічалися і елліни, тому що не кожного оселився в місті грека брали в громадянське суспільство, а в боргове рабство в цей час потрапляв навіть громадянин, не кажучи вже про метеків. Такий соціальний склад населення Ольвії архаїчного періоду, відбитий в двох збережених листах місцевих жителів, які не змінювався в подальшому.

На початку V ст. в Ольвії та її окрузі відбулися істотні зміни. Місто росло і процвітав, тут будувалися кам’яні будинки та громадські будівлі, зводилися оборонні стіни і башти. Численні ж сільські поселення зникли, тому околиці Ольвії спорожніли, їх жителі переселилися в місто, а найбідніші побудували землянки і напівземлянки близько західної міської стіни. Якщо в початковий період колонізації Нижнього Побужжя провідну роль в економіці грало сільське господарство, то тепер ця роль перейшла до торгівлі.

Одні пояснюють це набігами скіфських кочових племен; однак на жодному з сільських поселень не зафіксовано слідів пожарищ і сильних руйнувань. Інші вважають, що Ольвія потрапила в залежність від скіфів, і їм було вигідно, щоб там розвивалася торгівля, а не сільське господарство. Доказом скіфського протекторату вважається карбування ольвійських срібних статерів з негрецьким ім’ям Емінак і розповідь Геродота про те, що скіфський цар Скіл мав у Ольвії свій будинок і подовгу жив у місті. Проте ім’я Емінак відомо в Малій Азії, на батьківщині ольвійських колоністів, крім того, є свідчення джерел, що греки іноді носили варварські імена. Тому монети з ім’ям Емінака не можуть бути достатнім аргументом в користь залежності Ольвії від скіфів. Геродот ж у своєму оповіданні про Скіла говорить про його напівгрецьке походження.

Швидше за все, в Нижньому Побужжі в процесі колонізації стихійно виникли самостійні сільські поселення, а потім їх жителі влилися до складу ольвійського поліса, багато стали його громадянами і переселилися в місто. Частина з них продовжувала займатися сільським господарством навколо міста Ольвії, завдяки чому вона отримувала достатньо продовольства, а інша частина включилася в ремісниче життя.

У VI-V ст. Ольвія мала жваві економічні зв’язки з містами Іонії і з полісами на островах Хіос, Самос, Родос, меншою мірою з Коринфом і Афінами. З середини V ст. провідну роль у торгівлі Ольвії починають грати Афіни, і після 430 р, коли Перикл зробив експедицію в міста до Понту Евксинського, Ольвія на деякий час увійшла в Афінський морський союз і платила щорічний внесок у розмірі одного таланта. Вплив Афін позначилося на багатьох сторонах життя ольвіополітов.

З Афін ввозилося величезна кількість розписного столового посуду, і вона увійшла в парадний сервіз всіх скільки-небудь заможних жителів Ольвії. В IV ст. зберігається провідна роль Афін в поставках до Ольвії кераміки та предметів культури, вино привозять з Мендус і острова Фасос.

Важливе місце зайняла внутрішня причорноморська торгівля: з південних берегів Понта, з Гераклеї і Сінопи, надходило вино, олія, простий господарський посуд і черепиця.

Ольвія підтримувала торговельні зв’язки зі своїми ближніми і далекими північними сусідами. В обмін на продукти землеробства і тваринництва осілі племена купували грецькі ремісничі вироби, керамічні, бронзові, срібні й золоті судини. Ймовірно, одним з засобів платежу місцевих племен були їх бранці, які потім виставлялися на античних ринках рабів. Афіни, наприклад, спеціально купували скіфських стрільців, щоб використовувати їх як державних рабів-поліцейських.

Таким чином, Ольвія торгувала не тільки своєю продукцією, але й служила посередником між Елладою й племенами Східної Європи, отримуючи від цього значну вигоду.

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook