Таємниця петрогліфів Кам’яної Могили (друга частина). Аратта

Продовжуємо оповідати про таємниці Кам’яної Могили.

У давніх шумерських поемах розповідається про багату країну – Аратту, з якою ранні шумерські правителі підтримували дуже тісні зв’язки. У прочитаних ученими текстах Аратта, чиєю покровителькою була богиня любові і війни Інана, постає могутньою державою. Аратта і Шумер вели дуже інтенсивну торгівлю. З часом для підвищення ефективності міждержавних зв’язків і було створено перший лист. Про це оповіщається в шумерській поемі «Енмеркар і правитель Аратти». Ряд науковців вважає, що саме Аратта, яка зіграла головну роль в розвитку культури, релігії, писемності Шумера, була. прабатьківщиною шумерів.

      Так що ж це за легендарна країна? Де вона знаходилася? Історія вже давно встигла переконати дослідників в тому, що далеко не усі свідчення сивої давнини треба списувати на розвинену уяву їх авторів. А значить, треба шукати.

      Відомий історик і археолог С. Крамер припустив, що легендарна Аратта знаходилася в північно-західній частині Ірану, недалеко від узбережжя Каспійського моря. Інші дослідники вважали, що сліди її існування треба шукати на півдні Афганістану або сході Ірану.

      Анатолій Кифішин першим висловив думку, що Аратта знаходилася на території сучасної України. Свою думку учений пояснює просто: ще на самому початку роботи над письменами Кам’яної Могили він виявив серед написів піктограму “Аратта”. Розповівши в одній зі своїх статей про протошумерські знаки, виявлені в печерах загадкової гори, дослідник зв’язав згадувану шумерами таємничу державу з трипільською культурою. Цікаво, що серед знаків-символів, які українські археологи знайшли на трипільському посуді, значаться і відомі древнім шумерам, як “зірка Іштар”, “рослина”, “вода”, “будинок”.

      Доказом зв’язку Кам’яної Могили і Трипілля служить також дешифрування ряду землеробських протошумерських піктограм (наприклад, “зерно”, “ячмінь”, “сапа”, “плуг”, “колесо”). Відомо, що в приазовських степах, де, власне, і знаходиться Кам’яна Могила, землеробством в такій глибокій старовині ще не займалися. Так звідки ж могли взятися на стінах печер землеробські символи? Їх існування в районі Кам’яної Могили можна пояснити тільки тим, що за часів культури Трипілля між її духовними центрами та святилищем, що знаходився на загадковій горі, існував інтенсивний взаємозбагачувальний зв’язок.

      А. Кифішину довелося працювати також з написами ранньотрипільського поселення Лука-Врублевецька в Придністров’ї, яке віддалене більш ніж на 600 км від Кам’яної Могили. Що ж до другого за величиною трипільського протоміста – Майданецьке, чия площа складала більше 200 га, то при його розкопках археологи виявили безліч цікавих знахідок. Мабуть, найбільш сенсаційними з них стали глиняні кульки різного діаметру. Шумерологи вже більше століття вважають, що такі кульки використовувалися передусім в храмових господарствах – для обліку зерна, худоби й інших продуктів. При цьому найбільша кулька означала число 360, тобто кількість днів в році (тоді ще не знали, що в році 365 днів), середній – 60 (це число рівне загальній кількості суглобів на пальцях рук і ніг), 10 – кількості пальців на руках або ногах. Що стосується “дзвіночків” на глиняній табличці, то вони означали одиницю, точка – 10, інші ж піктограми використовувалися в якості найменувань продуктів і міри їх об’єму. До речі, “дзвіночки” знаходять практично в усіх трипільських поселеннях.

      З часом шумерські рахівники повністю перенесли облік на глиняні таблички, трансформувавши одинички-“дзвіночки” в гострі кути, а глиняні кульки – в тупіші. Власне, такий спосіб листа і дістав назву “клинопис”.

      Оскільки написи Кам’яної Могили були швидше за все протошумерськими, А. Кифішину довелося зіткнутися при їх розшифруванні з вкрай архаїчною мовою, перед якою пасували інші фахівці. Тому вченому доводилося йти виключно інтуїтивним шляхом, спираючись на відомі ранньошумерські тексти. Поступово Кам’яна Могла нехотя стала розкривати свої таємниці. Стараннями зосередженого фахівця мертвий вулкан почав розповідати про згадуваних в шумерських клинописних текстах богів і богинь – Енліля, Нінліль, Ніндару, Енкі, Інану-Іштар й інших.

      Учені висловлюють припущення, що від імен бога Енлиля та його дружини Нінліль походять слов’янські Лель і Леля. А ім’я глибоко шанованої в Аратті та Шумері богині Інани з часом трансформувалося в таке знайоме українцям слово “ненька”.

      На стінах гротів Кам’яної Могили дуже часто зустрічається також піктограма, що означає шумерського бога грози Ішкура. Прадавні позначення цього небожителя А. Кифішин виявив і серед написів в печерах Західної Європи. Юрій Шилов припускає, що слово “Ішкур” збереглося у східних слов’ян у вигляді назви змія Ящера (Яше), з яким часто ведуть боротьбу персонажі українського і російського епосів.

      Нині багато вчених дотримуються думки, що саме написи Кам’яної Могили стали першоджерелом ряду міфологічних сюжетів, які згодом знайшли своє віддзеркалення в шумерських, вавилонських, ассірійських текстах. До речі, одним з таких сюжетів є Всесвітній потоп!

      Спираючись на роботи Кифішина та інших дослідників, український історик Юрій Шилов розробив нову систему поглядів на історію людства. На його думку, перша у світі держава – та сама загадкова Аратта – було створено на півдні Запорізької області приблизно 8200 років тому. А Кам’яна Могила («Закон володарки») була святилищем жителів Аратти та своєрідним “державним архівом”.

      Примітно, що місце, на якому розташовувалося святилище першої в історії людства держави, тисячоліттями було священним для багатьох древніх народів. Ю. Шилов висунув припущення, згідно з яким саме поблизу Кам’яної Могили слід шукати перший у світі некрополь першої правлячої династії світу – династії протошумерських царів, правителів Аратти. Цікаво, що поблизу заповідника колись розташовувалися Гери – територія, де мешкали “царські скіфи” і де, можливо, розташовувався їх таємний царський некрополь.

      Також Юрій Шилов вважає цілком правомірним називати Аратту протоукраїнською державою. Дослідник навіть зробив ряд спроб реконструювати устрій життя цієї загадкової держави, названої їм країною осілих землеробів і скотарів. В основі функціонування Аратти, схоже, лежали громадський устрій і урочистість принципів свободи, рівності та братерства. На думку дослідника, перша в історії людства держава виникла біля 6200 року до н. е. і за короткий проміжок часу стала “ядром співтовариства індоєвропейських народів”. Природно, ця цивілізація дійшла такого розвитку зовсім не на порожньому місці. Про це свідчать ті знання, якими оперували араттські старійшини та вожді. Наприклад, вони будували свої розрахунки в землеробстві, астрономії та інших циклічних проявах виходячи з тривалості земного року.

      Держава Аратта славилася тим, що в ній правили, по словах Ю. Шилова, “за допомогою розуму, а не меча”.

      Дослідники вважають, що правителі протодержави досконало володіли прийомами колективного гіпнозу, управління свідомістю, а завдяки спеціальним знанням (природно, їх отримували тільки ті, кому належало стати біля керма країни) могли “передбачати” моменти сонячних затемнень, фаз місяця, напрям приливів і вітрів, їх силу, тривалість і багато що інше. Усе це дозволяло управляти як своїми підданими, так і “дикими” сусідськими племенами.

      Так тривало приблизно до 5550 року до н. э.; у той період течія життя на планеті Земля було кардинально змінено внаслідок якогось природного катаклізму, а саме Всесвітнього потопу. Про це свідчить і дохристиянський календар, який бере свій початок від створення світу, тобто з 5508 року до н. э.

      Цікаво, що приблизно цю дату старогрецький мислитель Платон називає часом загибелі таємничої Атлантиди. Сучасні технології по дослідженню структури планети, зокрема космічні зйомки та вивчення особливостей підводних гірських гряд і розломів, дозволяють встановити, що у визначенні термінів катастрофічних подій планетарного масштабу древні джерела не помилилися.

      В результаті тектонічного розлому пішла під воду значна частина суші в Атлантичному океані, а Гольфстрім змінив своє “русло”, завдяки чому теплі води стали омивати береги Європи. Це привело до відступу льодовикових полів. Тобто величезні території нинішнього Причорномор’я стали придатними для життя, і там сформувалася індоєвропейська спільність народів, яка заклала фундамент для розвитку цілого ряду культур.

      Проте, коли стався черговий підйом вод Світового океану, Середземне море прорвало Боспор і хлинуло в тодішнє Чорне море. Останнє з порівняно невеликого внутрішнього водоймища швидко перетворилося на частину величезного водного басейну. Море затопило значні простори суші, у тому числі, обжиті мешканцями Аратти. Почалися міграційні процеси, в результаті яких велика частина населення протодержави  перемістилася на вільні території болотистої місцевості Месопотамії, в дворіччя Тигру та Євфрату. Саме там і виникла держава Шумер.

      Інша частина населення з Північного Причорномор’я знайшла притулок на території сучасної Індії, переважно в пенджабському регіоні. До речі, це переселення народу описане в “Велесовій книзі”: там є оповідання про появу в Древній Індії племені кекаїв, пам’ять про яких збереглася в таких сучасних термінах, як “кави” або “кеї” – “поети” і “чарівники”. П’ять арійських племен з долин Дніпра, Дону, Кубані, Волги, Уралу, яким судилося досягти Інду, назвали свою нову батьківщину Бхаратою – “Божественною Араттою”. Зверніть увагу: в Індії досі існує провінція Аратта. Отже перша протодержава, власне, і породила шумерську, іранську, етруську і давньоруську цивілізації. Адже частина біженців з часом повернулася в Причорномор’я. І привів їх на землі предків деякий Орій (Арій). Саме синами Орія давні джерела називають легендарних Кия, Щека і Хорива.

      Сказаного вистачає для постановки питання про загальні корені Аратти, грецької, скіфської культур та про їх взаємозв’язок із слов’янською культурою. Дослідники знаходять багато тому підтверджень. Наприклад, існування згадки про доіндоєвропейських Енліля і Нінліль, а також невід’ємних атрибутів свята Пасхи – писанок, в орнаментиці яких в Україні досі зберігається безліч специфічних композицій, які безпосередньо походять з епохи Аратти та Трипілля.

      Сучасна офіційна наука дуже обережно відноситься до результатів наукової роботи Анатолія Кифішина і Юрія Шилова. Адже само визнання того факту, що піктограми Кам’яної Могили та трипільської культури є протошумерськими, здатне кардинальним чином змінити наше розуміння першоджерел людської цивілізації. Що ж, незвичайна гора так довго і терпляче зберігала свої таємниці, що тепер, нехотя поділившись частиною “артефактів” з вченими, може і почекати їх розгадки.