Таємниця загибелі Євгенія Коновальця

Таємниця загибелі Євгенія Коновальця

      Український націоналістичний рух завжди знаходився під прицілом радянських спецслужб. Одній з форм боротьби з неугодною режиму Організацією українських націоналістів (ОУН) було фізичне усунення її лідерів, причому істина підоснова більшості подібних акцій довгий час залишалася таємницею за сімома печатками. І тільки після багатьох років стали спливати дані про того, хто ж стояв за загадковими смертями українських націоналістів. Одними з найбільш відомих жертв спецслужб СРСР стали Євгеній Коновалець і Степан Бандера.

Євгеній Коновалець (1891 – 1938)
image-5982

Євгеній Коновалець (1891 – 1938)

Євгеній Коновалець (1891 – 1938), командир Куреня січових стрільців (мабуть, найбоєздатнішого підрозділу армії УНР), був одним з лідерів українського національно-визвольного руху 1917 – 1921 років. Коли ж ця боротьба закінчилася розгромом УНР і окупацією України, Коновалець перейшов до інших методів боротьби за незалежність своєї землі. Так, з липня 1920 року він зайнявся створенням принципово нової організації, яка могла б ефективно боротися проти окупаційних режимів в умовах підпілля. І вже в серпні того ж року, при безпосередній участі Коновальця, була створена Українська військова організація (УВО).

      З грудня 1922 року Євгеній Коновалець, перед яким гостро стало питання власної безпеки, був вимушений відправитися в еміграцію. Він переїжджав з місця на місце, зупиняючись в Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії і Італії. У листопаді 1927 року за ініціативою Коновальця УВО прийняла рішення про створення єдиної революційно-політичної організації, діяльність якої базувалася б на націоналістичній ідеології і поширювалася б на усі українські землі. Цей проект був втілений в життя 28 січня – 3 лютого 1929 року, під час проведення у Відні I Конгресу українських націоналістів. Власне, під час цього конгресу і народилася Організація українських націоналістів, яку очолив сам Коновалець.

      Здавалося, ця людина знаходиться на самому початку свого шляху, проте доля і люди розпорядилися інакше. 23 травня 1938 року в Роттердамі (Нідерланди) Євгеній Коновалець був буквально розірваний на шматки вибухом бомби. Ця страшна і загадкова кончина відразу наводила на думку про “руку Москви”, проте ніяких доказів причетності кремля тоді не було. Що насправді сталося в Роттердамі того дня і які події передували вбивству Коновальця, довгий час залишалося неясним. Проте не так давно історикам вдалося розставити усі точки над “i” в таємничій історії загибелі популярного націоналіста.

Повідомлення про загибель Є.Коновальця
image-5983

Повідомлення про загибель Є.Коновальця

Діяльність Євгенія Коновальця була спрямована передусім на розвиток ОУН, яка користувалася всезростаючою підтримкою у населення, особливо у української молоді, а також на те, щоб питання про статус України було розглянуте в Лізі Націй. Надмірна активність Коновальця і зростаюча популярність його ідей серед української молоді сильно турбували більшовицьке керівництво в Москві. У якийсь момент партійні діячі зрозуміли, що пора вживати заходи.

      Перший акт історії усунення Євгенія Коновальця, що довгий час залишалася загадкою для істориків і громадськості, почався ще в 1935 році. Тоді керівництво НКВД зайнялося пошуками досвідченої і обізнаної людини для нелегальної роботи за кордоном. Йому належало зайнятися “виявленням антирадянських планів українських націоналістів, їх агентури і диверсантів на Україні”. Вибір ліг на Павла Судоплатова, що працював під іменами “Андрій” і “Валюх”, а також на деякому таємному агентові “Лободі”. Перед Судоплатовим Сталін поставив цілком конкретну мету – фізично усунути Коновальця.

      Незабаром цей дует, забезпечений найдетальнішими інструкціями, відбув за кордон, де йому належало встановити контакти з лідером руху націоналістів. Судоплатову при цьому треба було зображувати українського підпільника, який вирішив зав’язати співпрацю із закордоном. Він зумів влаштуватися радистом на вантажне судно, що регулярно бувало в портах Європи. Коли ж Судоплатов “вийшов” на свою майбутню жертву, він якимсь чином зумів завоювати його довіру, не дивлячись на те, що Є. Коновалець ніколи не відрізнявся особливою довірливістю. Чому ж лідер націоналістів “клюнув” на радянського агента? Секрет простий: йому здалася принадною перспектива налагодити постійний зв’язок з підпільною організацією в Україні.

      Поступово “Андрій” ретельно вивчив особливості характеру своєї жертви – прихильності, смаки, слабкості і звички. Серед усього іншого, агент відмітив, що Коновалець дуже любить шоколадні цукерки. Куди б не вирушав лідер націоналістів, він насамперед поспішав купити собі розкішну коробку цукерок. Цим і скористалися чекісти.

Лідер ОУН із сином Юрком. Фото з архіву Святослава Липовецького
image-5984

Лідер ОУН із сином Юрком. Фото з архіву Святослава Липовецького

23 травня 1938 року Судоплатов і Коновалець в телефонній бесіді домовилися зустрітися в роттердамському ресторані “Атланта” о 12 годині дня. На зустріч “Андрій” пішов з коробкою шоколадних цукерок. Упаковка була “з секретом”, причому зловісним: спецслужби вмонтували в неї вибуховий пристрій. Від Судоплатова вимагалося включити механізм, неспішно попрощатися і піти – через півгодини після активації коробки повинна була вибухнути. Ризик, що за цей проміжок часу вона може потрапити в інші руки, був мінімальним. Коновалець довіряв “Андрію”. До того ж він занадто любив шоколад.

      У призначений час Судоплатов підійшов до ресторану і через скло побачив самотньо сидячого лідера ОУН. Агент підсів до Коновальця, поклав на стіл “подарунок” і вибачився: мовляв, так вийшло, що довгої розмови у них не вийде, оскільки на судні неприємності. Йому треба терміново повернутися в порт, інакше про подальші поїздки за кордон доведеться забути. Природно, втрачати зв’язок з “українським підпіллям” Коновалець не хотів, і тому він погодився перенести зустріч на 17.00 того ж дня. Потиснувши один одному руки, чоловіки розлучилися.

      “Андрій”, намагаючись не видати свого збудження, вийшов з ресторану і згорнув на бічну вуличку, де по обидві сторони розташовувалися маленькі крамниці. У першому магазинчику чоловічого одягу, діючи по заздалегідь обумовленому з керівництвом плану, він купив світлий плащ і капелюх. Вже виходячи на вулицю, Судоплатов почув різкий звук вибуху і побачив, як люди побігли у бік ресторану.

      Коновалець, попрощавшись з “приятелем” і прихопивши з собою його “подарунок”, вийшов з ресторану і вирішив пройтися пішки до готелю “Гранд Централь”, де зняв номер після приїзду в Роттердам. По дорозі лідер ОУН затримався біля кінотеатру “Люмьер”. Там-то і спрацювала “пекельна машинка”. Полковника буквально розвернуло вибухом: ліве стегно і права нога виявилися розірвані на шматки, інші частини тіла були страшенно покалічені. Фактично, відносно цілою і цілком впізнанною залишилася тільки залита кров’ю голова.

      Тим часом “Андрій” поспішив на вокзал, де сів на перший же потяг, що йде в Париж. Проте в Москві Судоплатову “спасибі за прекрасно виконане завдання не сказали. Повернувшись в СРСР, він дізнався, що його понизили на посаді, а начальство мало не відкритим текстом говорило про свою недовіру до нього. Що ж сталося? Виявилось, колишній начальник розвідки Шпігельглас і ряд його співробітників, поки Судоплатов знаходився за кордоном, були заарештовані НКВД. Під тортурами вони дали ряд неправдивих свідчень, у тому числі і про те, що Судоплатов нібито є подвійним агентом. Партбюро тут же виключило Павла Анатолійовича з партії. Проте це рішення так і не було затверджене: за “Андрія” вчасно заступилося керівництво НКВД. А 10 травня 1939 року Судоплатов отримав, так би мовити, “компенсацію за моральні ушкодження “: його призначили на посаду заступника начальника зовнішньої розвідки НКВД СРСР.

Євгеній Коновалець (1891 – 1938)
image-5985

Євгеній Коновалець (1891 – 1938)

У Нідерландах тим часом поліція збилася з ніг, намагаючись встановити особу загадкового вбивці лідера ОУН. Слідчі опрацьовували відразу декілька версій; передбачалося, що Є. Коновалець став жертвою гестапо або його убили польські спецслужби – в помсту за знищення в 1935 році оунівцями міністра внутрішніх справ Польщі Перацького. Правда, серед інших розроблялася і версія, згідно якої провина за вбивство лягала на радянських чекістів.

      Основна важкість з’ясування обставин злочину полягала в тому, що зв’язок з центрами ОУН в УРСР увесь час підтримувався особисто Коновальцем. Він сам зустрічався із зв’язковими і інформаторами, які приїжджали з Радянського Союзу, так що інші співробітники керівництва ОУН не лише не знали їх особисто, але і бачити могли хіба що випадково.

      Але так вийшло, що зв’язкового, якого знали під прізвищем “Валюх“, бачили в 1936 – 1938 роках в Берліні інші оунівці. Кілька разів він попався на очі і дружині Коновальця. Майже відразу після вибуху жінка висловила нідерландській поліції свої підозри відносно причетності до вбивства “Валюха”. Слідство посилено почало розмотувати клубок подій і змогло докопатися до інформації: виконавцем “замовленого” усунення лідера націоналістів був деякий агент ГПУ, який прибув в Роттердам на радянському кораблі “Менжинський”.

      У суботу 28 травня 1938 року відбулися похорони полковника Євгенія Коновальця. Від керівництва ОУН попрощатися із загиблим прийшов генерал Курманович, з Лондона і Берліна прибули три співробітники “націоналістичної Пресслужби” і радник О. Тарновецький. Був присутнім також литовський консул в Нідерландах, оскільки Коновалець набрав в еміграції литовського громадянства. А ось близькі родичі загиблого, що жили у Львові, не змогли приїхати в Голландію вчасно: паспорти їм видали тільки через декілька днів після похоронів. З часом на могилі лідера ОУН був уставлений пам’ятник. До речі, спочатку це поховання вважалося тимчасовим; тіло Є. Коновальця ретельно забальзамували, щоб згодом його останки можна було перевезти в Україну.

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook