Князі міста Дубно. Давид Ігорович (близько 1055 – 1113 рр.)

Давид Ігорович, князь Володимир-Волинський та Дорогобузький, син Ігора Святославича, князя Володимир-Волинського, онук Ярослава Мудрого.

Життєве кредо – підступність і зрада

Народився в Володимир-Волинському близько 1055 р., після смерті батька залишився князем-ізгоєм (не володів містом). Втік з Турова в Тмутаракань, яку захопив з іншими князями-ізгоями, Ростиславичами, в 1080 р. В 1081 р., вигнаний Олегом, князем чернігівським, захопив і пограбував грецьке місто Олешьє, за що великий князь київський Всеволод Ярославич призвав його до себе. Давид отримав від нього Дорогобуж на Волині в 1084 р., а після смерті племінника, великого князя Ярополка Ізяславовича, успадкував Володимир-Волинське князівство в 1086 р.

 Брав участь у з’їзді князів у Любечі, в 1097 р. Захопив князя Теребовлянського Василька Ростиславовича, осліпив і ув’язнив його в Володимирі. Після того як він звільнив Василька, місто Володимир взяли в облогу князі Ростиславовичі, яким Давид видав виконавців кари над Васильком. Після наближення на Волинь великого князя, втік до польського короля Владислава І та попросив його про допомогу. Польський король не дотримав обіцянки, а великий князь київський тим часом тримав облогу Володимира. Давиду нічого не залишалося, як віддати все Володимир-Волинське князівство. Потім він об’єднався з Ростиславовичами і привів на Русь половецького хана Боняка. Разом вони розбили угорців під Перемишлем і взяли в облогу Володимир.

Невдовзі русько-половецьке військо Давида було розбите під Луцьком чернігівським князем Святославом, але Володимир залишився під владою Давида. На витичівському з’їзді князів у 1100 р. в Давида відібрали Володимир-Волинське князівство, натомість, щоб втішити його бурхливі амбіції, надали міста Бужеськ, Дубно, Острог і Чарторийськ. Про цю подію згадує Іпатіївський літопис: «В літо 6608 (1100) брати сотвориша мир межи собою, Святополк, Володимир (Мономах), Давид Святославович, Олег Святославович в Увітичах (недалеко від Трипілля) і по нараді послали до Давида Ігоровича своїх мужів – Путяту, Орогостя Татабура і Торчина. Ці прийшли до Давида і сказали йому: «Брати твої так постановили: не хочемо дати тобі володимирського стола, тому що встромив ти ножа в нас, бо такого ще не бувало на Руській землі, однак ми тебе не зачепимо і не зробимо тобі ніякої кривди, але даємо тобі, йди і сядь в Бужеську, в Острозі, а Дубен і Чарторийськ дає тобі Святополк, а крім того князь Володимир дає тобі 200 гривень і Давид (Святославович) і Олег 200 гривень». Про цю ж подію згадується також в Густинському літописі. З іменем князя Давида пов’язується перша писемна згадка про Дубно (Дубен).

Давид Ігорович обрав собі однак город Дорогобуж над Горинню. В 1111 р. брав участь тріумфальному в поході руських князів на чолі з Володимиром Мономахом за р. Дон проти половців.

Припускають, що Давид був одружений на доньці польського короля Владислава і мав від неї двох синів. Помер у Києві в 1113 р. Тіло поховане в церкві Влахернської Богородиці.