Міф про герб України

Міф про герб України

Давньоруський етнос – єдина етнокультурна і соціальна спільність, яка згідно поширеної історіографічної концепції сформувалася з східнослов’янських племен в процесі етногенезу в Давньоруській державі протягом X – XIII століть. В рамках цієї концепції вважається, що всі три сучасних східнослов’янських народу – білоруси, росіяни й українці – виникли в результаті поступового розпаду давньоруської народності після монгольської навали на Русь. Концепція давньоруської народності, що розмовляла на єдиній давньоруській мові, має як своїх прихильників, так і супротивників.

Київська Русь виникає та активно розвивається з VIII – IX ст. З цього часу з’являються геральдичні знаки Рюриковичів, які використовували давньоруські князі для позначення прав власності на ті чи інші предмети. Зображувалися вони на клеймах, печатках, монетах Рюриковичів. На відміну від дворянських гербів такі емблеми належали не всій сім’ї або роду, а були особистими знаками: кожен князь мав свій власний «герб».

Як правило, на монетах київських князів зустрічаються фігури, що нагадують перевернуту букву «П», до якої додавалися «відростки» знизу або посередині, а також точки, хрести і т.п. Одні й ті ж знаки могли виглядати по-різному, залежно від предмета, на якому вони зображувалися. Так, князівські емблеми на печатках зображувалися схематично, в максимально спрощеній формі, тоді як на монетах ті ж символи мали безліч додаткових орнаментальних елементів.

Геральдичні знаки давньоруських князів дійшли до нас не тільки у вигляді зображень на монетах і печатках, але й на підвісках, перснях, зброї. За цими знахідками можна не тільки простежити еволюцію княжих символів Стародавньої Русі, а й спробувати відновити їх походження.

Використання зображень двозубця і тризуба зближує знаки Рюриковичів зі складними царськими гербами Боспорського царства, основними елементами яких також були ці ж символи. На зв’язок боспорських і давньоруських княжих емблем вказує переважне вживання саме двозубця як основи композиції «герба».

Сокіл в польоті – символ Рюрика, засновник міста Новгорода і родоначальник княжої, що стала згодом царської, династії Рюриковичів.

Іншими зближуючими емблеми давньоруських князів з гербами боспорських царів, є спадковий характер їх розвитку. Князівські «герби» Давньої Русі були особистими знаками, які не передавалися у спадок, але, як і символи Боспорського царства, що мали єдину базу у вигляді двозубця, до якого кожен правитель додавав (або з яких вилучав) елементи у вигляді різного роду «відростків», завитків і т. п.

Серед «гербів» давньоруських князів зустрічалися і повні аналоги гербів боспорських правителів. Наприклад, особистий знак Ярослава Мудрого на поясних бляшках, знайдених в Приладожжі і в околицях Суздаля, практично повністю збігається із зображеним на поясному наборі з Перещепинського скарбу Полтавської області, виготовленому в VII століття – VIII столітті в Середньому Причорномор’ї. І те, і інше зображення нагадує за формою тризуб.

У 1917 році після Жовтневої революції, коли на території колишньої Російської імперії почали створюватися нові держави, тризуб князя Володимира був запропонований істориком Михайлом Грушевським в якості національного символу України. Статус малого герба Української Народної Республіки особистий знак Володимира отримав 22 березня 1918 року в результаті постанови Центральної Ради. Надалі цей символ використовувався з деякими змінами та доповненнями українськими державними утвореннями, створеними в період з 1918 по 1920 рік. Зі встановленням на Україні радянської влади тризуб втратив свій державний статус, але продовжував використовуватися організаціями українських націоналістів, а також, з додаванням хреста на зубець, як складова герба проголошеної в 1939 році Карпатської України. У 1941 році він використовувався Українським державним правлінням.

Після ліквідації СРСР в 1991 році, постановою Верховної Ради України від 19 лютого 1992 року тризуб був затверджений в якості малого державного герба України. Відповідно до статті 20 конституції України 1996 року «головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України)» (що, незважаючи на державний статус цього рішення, є деякою історичної натяжкою: як було сказано вище, «герб» Володимира Святого був тільки особистим символом, як і інші емблеми Рюриковичів того часу).

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook