Скандинавський компонент давньоруської культури. Частина 2. Залізні цвяхи

Залізні цвяхи – вироби настільки звичні для людини нового часу, що рідко привертають увагу археологів. Тому аналіз поширення цих предметів дуже ускладнений і поки можна намітити лише попередні загальні контури ситуації (аналіз ускладнює той факт, що немає способів хронологічно атрибутувати вирвані з контексту залізні ковані цвяхи, які фактично не змінювалися аж до кустарних виробів ХХ ст.). Насамперед слід відзначити відсутність знахідок цвяхів на пам’ятниках VI-VIII ст. лісової та лісостепової зони Східної Європи в межах майбутнього Давньоруської держави та давньоруської культури (одиничні знахідки пов’язані з привізними предметами).

В VIII – на початку X ст. знахідки залізних цвяхів відомі на пам’ятках салтівської культури, залишеної населенням Хозарського каганату. Північніше пам’ятників салтівської культури цвяхи, що датуються другою половиною VIII – IX ст., відомі лише в культурному шарі Старої Ладоги: ранні знахідки порівняно невеликі – довжиною близько 2 – 3 см, але фіксуються й більші – будівельно-кріпильні.

У Х ст. залізні цвяхи відомі серед знахідок на Новгородському Рюриковому городищі, на городищі Крутик, в Гнєздово, Шестовиці, в похованнях псковського курганного некрополя (не пізніше, середини XI ст.), у культурному шарі Новгорода. У давньоруських шарах як міських, так і сільських поселень цвяхи відомі, але їх масовість через відсутність уваги до них дослідників оцінити важко. Фіксується використання залізних цвяхів у похованнях – ними нерідко збивали гробовище. Слід, однак, враховувати, що в культурі російського села епохи пізнього середньовіччя і початку нового часу цвяхи в будівництві зазвичай не використовувалися: згідно старої характеристики, яка відображає специфіку традиційної будівельної техніки, хату збудувати можна було однією сокирою без єдиного цвяха.

Ситуація в Скандинавії зовсім інша: залізні цвяхи – звичайна знахідка в комплексах епохи вікінгів, не кажучи вже про середньовіччя. Показово, що найбільш ранні східноєвропейські знахідки фіксуються на тих пам’ятках, де наявність скандинавського культурного компонента в цей час не викликає сумніву. Скандинавське походження традиції виготовлення і використання в Стародавній Русі залізних заклепок, найдавніші з яких датуються VIII ст.