Національно-культурне відродження східної української діаспори

Національно-культурне відродження східної української діаспори

У зв’язку з демократизацією суспільного життя, проголошенням суверенітету України пожвавився національно-культурний рух серед східної української діаспори. У різних регіонах колишнього Радянського Союзу, де живуть українці, почали виникати національно-культурні об’єднання, товариства української мови, гуртки з вивчення української історії, географії, літератури, етнографії тощо. В багатьох республіках і областях створюються українські школи, а також українські класи в іншомовних, здебільшого російських школах, гуртки художньої самодіяльності українознавчої спрямованості, бібліотеки української літератури, почали видаватися українські газети, звучати в ефірі українські передачі. Повсюдно посилився Інтерес до України, до її національно-етнічних проблем та особливостей господарського розвитку, зовнішньоекономічних зв’язків, до її історії, географії, мови, культури, народних традицій. Зроблена серйозна заявка на встановлення всебічних зв’язків з українським зарубіжжям (в тому числі й зі східною діаспорою) на державному рівні. Проведений 22 — 23 січня 1992 р. у Києві Перший Конгрес українців східної діаспори переконливо свідчить про це.

23-25 червня 2010 р. представники Світового Конґресу Українців (СКУ) взяли участь у III Міжнародному конґресі.
image-551

23-25 червня 2010 р. представники Світового Конґресу Українців (СКУ) взяли участь у III Міжнародному конґресі.

На цей конгрес з’їхалося понад тисячу українців, які вболівають за українське національне і відродження, збереження етнічної ідентичності, і розбудову демократичної незалежної України. Виступи на Конгресі свідчать, з одного боку, про глибокий занепад українського національно-культурного життя в східній діаспорі і, з другого, про початок його відродження в усіх республіках, областях, краях і автономіях колишнього Радянського Союзу. Конгрес каталізував прийняття Верховною Радою України 28 січня 1992 р. Постанови про Державний; прапор України, що «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, і з співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».

Активно включилася в українське національно-культурне відродження діаспора Європейської Росії, в тому числі українці, які проживають на своїх історичних землях. Активну діяльність веде створене в квітні 1989 р. об’єднання «Славутич» у Москві, очолюване першим українським льотчиком-космонавтом П. Поповичем. Воно проводить велику культурно-патріотичну роботу серед майже 450-тисячної української громади Москви і  Московської області. З його ініціативи в Москві створено українську школу, бібліотеку; проводяться дні української культури, шевченківські вечори, організовуються факультативи з вивчення української мови при російських школах, зустрічі з українською громадськістю столиці, Підмосков’я та інших регіонів Росії. Видається україномовна газета «Український кур’єр». У Москві діє створений в 1988 р. український молодіжний клуб, і Асоціація сприяння Народному Руху України, філіал Української республіканської партії. Однак це лише перші кроки на шляху до широкого українського національно-культурного відродження в Москві. До речі, в 1934 р. у столиці колишнього СРСР працювало чотири українські школи, кілька українських театрів, хоча чисельність українців була тоді там значно меншою, ніж тепер.

Історичні варіанти українського прапору
image-552

Історичні варіанти українського прапору

Молдавські українці просять урядової підтримки. Адже остання українська школа тут була закрита ще в 1962 р. Голова громадсько-культурного об’єднання українців Берестейщини в Білорусії (яке влада відмовилася реєструвати) М. Козловський підкреслив, що тут не можна купити української газети, почути по радіо чи телебаченню рідну мову (хоч в даному регіоні компактно проживає більше мільйона українців)».

Зароджується національно-культурне життя у Воронезькій обл. В обласному центрі діють «Просвіта» і філіал Міжреспубліканського центру традиційної культури «Відродження». Останній, зокрема, проводить дні української культури, концерти української пісні, демонстрування українських фільмів. Товариство української мови ім. Т. Шевченка «Просвіта» організувало вивчення української мови при середній школі № 11 м. Воронежа; відкрило бібліотеку української книги.

Певна робота ведеться і на Кубані. В жовтні 1990 р. в Краснодарі відбувся Установчий з’їзд кубанських козаків «Козачий круг». Козацька рада сприяє національному відродженню українців краю. В Краснодарі, в станиці Саратовська та ін. діють осередки «Просвіти». Великою популярністю користується Кубанський хор, в репертуарі якого, ж відомо, є українські народні пісні, танці. В Краснодарі видається українська газета «Козацьке слово».

Головний отаман Чорноморської козачої ради Кубані Ю. Пилипенко зупинився на проблемах відродження Чорноморського козацтва — вихідців із Запорізької Січі. Він, зокрема, відзначив, що свого часу на Кубані були українські школи, театри, бібліотеки, сьогодні — немає нічого, бо все безжально знищувалося. Ми не хочемо просити допомоги, наголосив він, а лише співробітничати, відкрити школи, де наші діти й онуки могли б вивчати українську мову, історію, культуру, щоб вони знали, хто вони, звідки і де їх коріння.

У травні 1989 р. створено Українське культурне товариство в Мурманську. Тут видається газета «Українське слово», з червня 1990 р. функціонує українська бібліотека. Влаштовуються ювілейні шевченківські вечори, організовано гурток української пісні тощо. Українські газети видаються також у Бресті («Голос Берестейщини»), Вільнюсі («Пролісок», раніше «Гомін Литви»), Кишиневі («Просвіта»), Рибниці («Гомін»). Передбачається також випуск українських газет у Мінську, Алма-Аті та деяких інших містах східного зарубіжжя.

Українське товариство «Дружба» створено в Комі АРСР. Воно має досить розгалужену мережу територіальних осередків, друкує, правда, за межами автономної республіки, газету «Український вісник». На жаль, незважаючи на неодноразові звертання, реєстрація товариства ще затягується.

Пробуджується національно-культурне життя в Башкирії. Тут відкрито дві українські школи (в с. Золотоноші Стерлітамацького району і в с. Санжарівці Чишмінського району). Створено Башкирське республіканське товариство «Кобзар» тощо. Зароджуються національно-культурні зв’язки з Україною.

Деякі зрушення в українському національно-культурному житті відбуваються в Сибіру та на Далекому Сході. Наприклад, в Іркутській обл. створено національний центр «Клекіт», який проводить роботу, спрямовану на збереження мови і народних традицій українського народу. В Уренгої (Тюменська обл.) видається газета «Українське слово», двічі на тиждень місцеве телебачення організовує українські передачі, створено філіал української бібліотеки. На Сахаліні (в Южно-Сахалінську) засновано українське товариство «Київська Русь», в Хабаровську функціонує товариство української мови ім. Т. Шевченка. В Біробіджані обласний фонд культури пропагує українську мову та українську культуру серед українців Далекого Сходу. В цьому місті створено клуб української культури «Світанок», гуртки української пісні та вишивки, проводяться дні української культури тощо. У Якутську діє Українське громадсько-культурне земляцтво ім. Т. Шевченка, осередок «Просвіта» «Струмок». На Далекому Сході створено українське культурне товариство «Славутич-Колима».

Позитивні зрушення відбуваються і в деяких інших республіках колишнього СРСР. Так, у Єревані працює товариство української мови «Просвіта»; в 1991/1992 навчальному році тут відкрито перший у Вірменії український клас у середній школі № 2 ім. Т. Шевченка, де вивчають українську мову і дорослі, в тому числі вірмени. В Алма-Аті функціонує Товариство української культури, кілька українських недільних шкіл. У 1990 р. при Карагандинському університеті засновано товариство «Просвіта». Таке ж товариство організовано в Павлодарі. В Естонії друкується українська газета «Калина», працює українська суботня школа, два рази в місяць виходить в ефір українська радіопередача «Червона калина». Осередки товариства української мови діють в Тарту.

Пожвавилось українське національно-культурне життя в Литві і Латвії. Після проголошення названими республіками реальної незалежності в них були створені добрі умови для культурного відродження національних меншостей, в тому числі українців. У Латвії діє українська школа, організовано Товариство прихильників Руху. Громада «Українська родина» і українська середня школа (м. Рига) заснували Асоціацію українців Латвії, якій всіляко допомагають урядові структури цієї самостійної держави. За ініціативою голови української громади Л. Жильцової в Литві організовано дитячий ансамбль «Веселка», недільну школу, передачу українською мовою по литовському радіо і телебаченню.

У зв’язку з проголошенням суверенітету перед Україною постав цілий ряд нових економічних, гуманітарно-соціальних і політичних проблем, серед них налагодження і зміцнення зв’язків із українцями в діаспорі, широке залучення до цього громадсько-політичних і культурних організацій, урядових структур. Українці, які живуть у діаспорі, повинні стати повноправними громадянами своєї Батьківщини, брати активну участь у політичному і культурному житті молодої незалежної Української держави, мати змогу завжди повернутися до своєї історичної домівки. Україна, в свою чергу, має надавати всебічну допомогу українцям у задоволенні їх національно-культурних потреб, у здійсненні всебічних контактів з Батьківщиною. Зв’язки України з діаспорою повинні бути значно розширені та переведені на постійну основу, вестись за єдиною скоординованою на державному рівні.

Належне місце мусить зайняти організація українських шкіл, а в районах з обмеженою кіл кістю українців — недільних українських шкіл Республіці слід зробити все для того, щоб забезпечити ці школи кваліфікованими кадрами.

Особливої уваги заслуговує українське відродження в Росії — на українських землях, розміщених на пограниччі з республікою. Йдеться про південні райони Воронезької і Курської обл., про частину Білгородської, а також про більшість території Ростовської обл. і Краснодарського краю, де за переписом 1926 р. українці станови переважну більшість населення.

 

 

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook