Подорож сучасних варягів у греки

Подорож сучасних варягів у греки

Відтворити в наш час шлях “Із варяг у греки” – на перший погляд вкрай смілива і навіть відчайдушна ідея. І це справді виявилось небезпечно, адже водні шляхи, які текли в Х – ХІ ст. Європою та Азією, вже давно не ті. Деякі з них пересохли чи змінили русло, деякі зазнали техногенного впливу людей, як то будівництво водосховищ, каналів, гідроелектростанцій. Проте науковців-романтиківта шукачів пригод, в одному обличчі, це не зупиняє.

Малюнок драккару вікінгів з літопису
image-8375

Малюнок драккару вікінгів з літопису

В 1992 р. дослідниками була здійснена перша спроба повторити шлях “із варяг у греки” – драккар “Хаворм” під керівництвом шведа Тура Енгойя пройшов по Західній Двіні до Дніпра.

В 1993 р. норвежці Турі Ольсен і Свен Ерік Ойя на судні “Ернінге” допливли до Дніпра.

У 1994 р. швецькі археологи на власноруч збудованому драккарі “Айфур” пройшли 1 200 км до міста Новгород.

Такі ж спроби робили й радянські науковці. У 1985 р. під керівництвом Ю.Жвіташвілі були проведені розвідки річками Ловатью, Західною Двіною та Дніпром. 1991 р. вони побудували реконструкцію гребного човна Х ст., на якому плавали по Фінській затоці.

А першими, хто здолав шлях від Балтики до Стамбула, стали українські археологи, екіпаж варязького драккару “Княгиня Ольга”. Капітаном корабля, очільником, натхненником всього проекту став Сергій Воронов.

Під час виконання проекту було здійснено майже неможливе – від будівництва автентичного корабля до отримання всіх необхідних законодавчих дозволів на новостворений плавзасіб. Адже потрібно було дістати дозволи не лише від українського державного апарату, а й від країн-сусідів – Росії, Польщі, Білорусії, Литви, країн Чорного моря.

Корабель “Княгиня Ольга” був збудований на основі середньовічних креслень, переданих колегами із Осло. В його спорудженні брали участь яхтовий конструктор А.Швайдак, президент Всеукраїнського клубу мандрівників В.Логінов, відомий російський кінорежисер С.Ростоцький, головний редактор журналу “Навколо світу” А.Поліщук.

Креслення корабля вікінгів
image-8376

Креслення корабля вікінгів

Здійснити подорох вдалося й завдяки тому, що він був включений у план заходів Національного оргкомітету по зустрічі Україною третього тисячоліття.

Будували драккар у Чернігові, а в травні 2000 р. він уже був спущений на воду. 22 червня човен вирушив за маршрутом Київ – Переяслав-Хмельницький – Черкаси – Кременчук – Дніпропетровськ – Запоріжжя – Херсон – Одеса – Очаків – Стамбул, а потім повернулася до Херсону.

До Стамбулу мандрівники дістались 15 вересня, пропливши 2 714 км за 85 днів. Всупереч негативним передбаченням та небезпечним водним умовам “Княгиня Ольга” показала чудові морехідні властивості. Отож, наші українські екстремали зуміли довести можливість переходу відкритим морем від Очакова до Константинополя. Члени екіпажу фактично на ходу вчились долати психологічні та фізичні перешкоди, освоювали техніку керування унікальним човном, долати важкі погодні умови, шторми, дощ та штиль.

Драккар "Княгиня Ольга"
image-8377

Драккар “Княгиня Ольга”

У 2001 р. дослідники мали на меті пройти другою частиною шляху “із варяг у греки” – пройти 1 174 км по північним річкам. 12 червня експедиція вийшла із Санкт-Петербурга по маршруту Шліссельбург – Волхов – Новгород – Смоленськ – Могилів – Київ. 11 липня, подолавши пороги, мілини, холод та величезних комарів, експедиція повернулась у Київ.

Дана мандрівка дала чітко зрозуміти, що техногенний вплив людини на навколишнє середовище суттєво змінив колишні водні шляхи. Тож плавати ними вже й не так просто.

Дослідники тричі волокли човен, розчищали дно річок від каменів, працюючи по пояс у воді за бортом. Навіть Дніпро на білоруській території мало чим схожий на ту велику річку, до якої ми звикли і яку не кожна птаха перелетить. У районі білоруської Річиці серед ночі екіпаж човна ледве уникнув зіткнення із старою баржею, яку місцеві жителі поставили як міст через Дніпро.

Під час експедиції мандрівники мали свого покровителя – скульптуру Перуна, що займав почесне місце під час трапез та охороняв від подорожніх небезпек.

Навіщо було йти на такий ризик, – спитаєте Ви. Як згадує капітан Сергій Воронов, завданням експедиції був не науковий подвиг, не бажання потрапити на шпальти газет, не відтворення слави Тур Хейєрдала, а правдиве відтворення історичного переходу наших предків річками та морем, відчуття духу Київської Русі на порозі третього тисячоліття. На нашу думку, такий екзотичний маршрут цілком можна перетворити на туристичний, навіть для тих самих сучасних жителів Скандинавії, що мають в жилах кров вікінгів!

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook