Ремесло не залишалось незмінним ні з точки зору його організації, ні з точки зору його значення і місця в економіці країни. Оскільки історія виробництва є історією суспільства, дослідження різних етапів розвитку ремесла є надзвичайно важливою справою. Дореволюційна буржуазна наука не ставила навіть питання про дослідження виробничих сил феодалізму, отже, і його промисловості як складової частини виробничих сил.Цілком зрозуміло, що дослідження різних стадій розвитку ремесла залишилось поза увагою вчених. Відомі нам окремі статті про ремесло на Україні зачіпали головним чином питання організації ремісників і норми цехової практики. Цим пояснюється обмаль праць, присвячених даній тематиці, і однобічність її висвітлення. Подібне становище створилося в свій час не тільки па Україні. На відсутність характеристики рівня техніки, знарядь виробництва і міського ремесла в Росії вказував П. І. Лященко. Про стан аналогічних досліджень в Польщі М. Маловіст ще недавно говорив як про «найбільш катастрофічний». Про зрушення на шляху дослідження феодального виробництва свідчать сьогодні праціС. Г. Струмиліна, П. Г. Любомирова, В. В. Данилевського, М. В. Устюгова, Б. О. Рибакова, М. Рубцова та деякі інші, які мають відношення і до XVII ст. Серед досліджень польських вчених необхідно відзначити цінні монографії Б. Зентари, М. Богуцької, В. Кулі, які також охоплюють в тій або іншій мірі історію ремесла XVII ст. Праці згаданих авторів подають чималу допомогу українським дослідникам, тим більше, що па Україні дана ляпка дослідницької роботи дещо відстає.
Цеховому ремеслу Лівобережної України в 30-х роках присвятив велику статтю А. Єршов. Він зробив ряд цікавих спостережень щодо еволюції цехів і їх значення в промисловому житті міст Тоді ж була написана на аналогічну тему розвідка К. Лазаревської.
У феодальній промисловості виразно виділяються дві категорії підприємств:
а) цехове або позацехове ремесло, яке за рівнем свого розвитку і обсягом продукції виходить або мало виходить за рамки цехових уставів;
б) промисли, що з самого початку не вкладаються в цехові рамки.
Якщо у визначенні рівня розвитку сільського ремесла важливою ознакою є його відокремлення під землеробства в самостійну галузь, то показником рівня розвитку міського ремесла і промислів є насамперед ступінь в виокремлення від тієї або іншої галузі все нових і нових спеціальностей.
Вчені уже визначили приблизну кількість професій, які існували в багатьох країнах в різні часи феодалізму. За даними П. І. Лященка, в Росії XVI ст. налічується 210 ремісничих міських професій. В Західній Європі їх було більше. Тут навіть в окремих містах були численні спеціальності. У Франкфурті-на-Майні уже в другій половині XIV ст. існувало 579 професій, в Базелі — 120, в Кракові в 1653 р. — 51 реміснича спеціальність.
Українські міста не були ні такі багатолюдні, як названі міста Західної Європи і Польщі, ні настільки розвинуті в промисловому відношенні. Б. О. Рибакав нараховує її в домонгольській Русі 42 професії Наприкінці XVII — на початку XVIII ст. на Україні Климентій Зінов’єв записав відомості про близько 100 професій. Нам удалось відшукати для цього часу назви близько 300 професій, що існували в ремеслі і промислах, проте цю цифру не можна вважати точною. Без сумніву, дальші дослідження доповнюватимуть поданий нижче перелік.
Харчова та винокурна промисловість: бортники, броварники, гуральники, ковбасники, крохмальники, крупники, куховари, медівники, млинарі, мірошники, м’ясники, олійники, пирожники, проскурники, пряничники, рибники, салотопи, сластьоники, соляники, хлібники.
Воскобійництво і свічкарство:воскобійники, пічкарі, вощеними, свічкарі, дроворуби.
Виробництво одягу: бобровники, гаптярі, гудзикарі, голкарі, міховики, сумкарі, позументники, свитники, хусткарі.
Виробництво взуття та інших речей зі шкіри: ольстерники, пасинки, римарі, уздярі або шорники, рукавичники, сап’янники, сідлярі, чинбарі, чоботарі, шевці.
Виробництво речей з глини та каменю:гончарі, горщечники, камники або жорновики, кахельники, мисники.
Деревообробна промисловість:байдачники, бердники, бондарі, бочкарі, бракувальники, відерники, веретенники, гонтарі, гребінники, дроворуби, дьогтярі, клепарі, санники, коробочники, смоляри, ложкарі, теслярі, стельмахи, тертичники, вуглярі.
Виробництво скла: вуглярі, гутники, дроворуби, люстерники, склярі, грубники.
В даному переліку серед виробничих професій зазначено як ремісничі професії, так і ті, що обслуговували промисли здебільшого поза містом. Справа в тому, що обидві категорії професій були взаємозв’язані і без цього взаємозв’язку не могли розвиватися. Згадані в нашому переліку також і представники торгових та ряду інших, невиробничих і неторгових, професій, існування яких було неодмінною умовою життя міст і розвитку ремесел та промислів. Перелік різних професій, що існували на Україні XVII ст., свідчить насамперед про значний розвиток феодального ремесла.
Залишити коментар