Розвиток ремесла в українських містах ХVІІ ст.

Розвиток ремесла в українських містах ХVІІ ст.

Знаряддя залізоробного ремесла
image-1138

Знаряддя залізоробного ремесла

Ремесло не залишалось незмінним ні з точки зору його організації, ні з точки зору його значення і місця в економіці країни. Оскільки історія виробництва є історією суспільства, дослідження різних етапів розвитку ремесла є надзвичайно важливою справою. Дореволю­ційна буржуазна наука не ставила навіть питання про дослідження виробничих сил феодалізму, отже, і його промисловості як складової частини виробничих сил.Цілком зрозуміло, що дослідження різних стадій роз­витку ремесла залишилось поза увагою вче­них. Відомі нам окремі статті про ремесло на Україні зачіпали головним чином питання організації ремісни­ків і норми цехової практики. Цим пояснюється обмаль праць, присвячених да­ній тематиці, і однобічність її висвітлення. Подібне ста­новище створилося в свій час не тільки па Україні. На відсутність характеристики рівня техніки, знарядь ви­робництва і міського ремесла в Росії вказував П. І. Лященко. Про стан аналогічних досліджень в Польщі М. Маловіст ще недавно говорив як про «найбільш ка­тастрофічний». Про зрушення на шляху дослідження феодального виробництва свідчать сьогодні праціС.         Г. Струмиліна, П. Г. Любомирова, В. В. Данилевського, М. В. Устюгова, Б. О. Рибакова, М. Руб­цова та деякі інші, які мають відношення і до XVII ст. Серед досліджень польських вчених необхідно відзна­чити цінні монографії Б. Зентари, М. Богуцької, В. Кулі, які також охоплюють в тій або іншій мірі історію ремесла XVII ст. Праці згаданих авторів подають чималу допомогу укра­їнським дослідникам, тим більше, що па Україні дана ляпка дослідницької роботи дещо відстає.

Цеховому ремеслу Лівобережної України в 30-х ро­ках присвятив велику статтю А. Єршов. Він зробив ряд цікавих спостережень щодо еволюції цехів і їх значен­ня в промисловому житті міст Тоді ж була написана на аналогічну тему розвідка К. Лазаревської.

У феодальній промисловості виразно виділяються дві категорії підприємств:

а) цехове або позацехове ре­месло, яке за рівнем свого розвитку і обсягом продукції виходить або мало виходить за рамки цехових уста­вів;

б) промисли, що з самого початку не вкладаються в цехові рамки.

Якщо у визначенні рівня розвитку сільського ре­месла важливою ознакою є його відокремлення під зем­леробства в самостійну галузь, то показником рівня розвитку міського ремесла і промислів є насамперед ступінь в виокремлення від тієї або іншої галузі все но­вих і нових спеціальностей.

Вчені уже визначили приблизну кількість професій, які існували в багатьох країнах в різні часи феодалізму. За даними П. І. Лященка, в Росії XVI ст. налічується 210 ремісничих міських професій. В Західній Європі їх було більше. Тут навіть в окремих містах були численні спеціальності. У Франкфурті-на-Майні уже в дру­гій половині XIV ст. існувало 579 професій, в Базелі — 120, в Кракові в 1653 р. — 51 реміснича спеціальність.

Українські міста не були ні такі багатолюдні, як названі міста Західної Європи і Польщі, ні на­стільки розвинуті в промисловому відношенні. Б. О. Рибакав нараховує її в домонгольській Русі 42 професії Наприкінці XVII — на початку XVIII ст. на Україні Климентій Зінов’єв записав відомості про близько 100 професій. Нам удалось відшукати для цього часу назви близько 300 професій, що існували в ремеслі і про­мислах, проте цю цифру не можна вважати точною. Без сумніву, дальші дослідження доповнюватимуть поданий нижче перелік.

Харчова та винокурна промисловість: бортники, броварники, гуральники, ковбасники, крохмальники, крупники, куховари, медівники, млинарі, мірошники, м’ясники, олійники, пирожники, проскурники, пряничники, рибники, салотопи, сластьоники, соляники, хлібники.

Воскобійництво і свічкарство:воскобійники, пічкарі, вощеними, свічкарі, дроворуби.

Виробництво одягу: бобровники, гаптярі, гудзикарі, голкарі, міховики, сумкарі, позументники, свитники, хусткарі.

Виробництво взуття та інших речей зі шкіри: ольстерники, пасинки, римарі, уздярі або шорники, рукавичники, сап’янники, сідлярі, чинбарі, чоботарі, шевці.

Виробництво речей з глини та каменю:гончарі, горщечники, камники або жорновики, кахельники,        мисники.

Деревообробна промисловість:байдачники, бердники, бондарі, бочкарі, бракувальники, відерники, веретенники, гонтарі, гребінники, дроворуби, дьогтярі, клепарі, санники, коробочники, смоляри, ложкарі, теслярі, стельмахи, тертичники, вуглярі. 

Виробництво скла: вуглярі, гутники, дроворуби, люстерники, склярі, грубники.

В даному переліку серед виробничих професій за­значено як ремісничі професії, так і ті, що обслугову­вали промисли здебільшого поза містом. Справа в тому, що обидві категорії професій були взаємозв’язані і без цього взаємозв’язку не могли розвиватися. Згадані в на­шому переліку також і представники торгових та ряду інших, невиробничих і неторгових, професій, існування яких було неодмінною умовою життя міст і розвитку ремесел та промислів. Перелік різних професій, що існували на Україні XVII ст., свідчить насамперед про значний розвиток феодального ремесла.

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook