Великоруська княгиня Ольга (945 – 964 роки правління)

11 липня православні християни шанують пам’ять святої рівноапостольної княгині Ольги, яка правила Київською Руссю з 945 до 964 року, після загибелі чоловіка, князя Київського Ігоря Рюриковича. Саме вона першою прийняла християнство ще до хрещення Русі князем Володимиром.

Достовірно не відомий рік народження Ольги, а літописи присвоюють їй кілька легендарних історій походження. Так, церковнослов’янське описання житія святої княгині Ольги повідомляє, що народилася вона на Псковщині, в с. Вибути в незнатній сім’ї та мала скандинавські корені. Скандинавське походження Ольги підтверджується її ім’ям, що трактується древньоскандинавською мовою як «Хельга».

Новгородський літопис (звід  XI ст.) містить повідомлення про одруження Ігоря на Ользі, проте не має дати цієї події. Наступного разу ім’я Ольги згадується в документальних джерелах лише 944 року, в русько-візантійському договорі.

А вже в 945 році київський князь Ігор, чоловік Ольги, гине від рук древлян після чергового стягненняданини. Їхньому сину Святославу на той час було три роки, тому Ольга стає регентом при ньому і фактичною правителькою Київської Русі.

Рішучі дії княгині щодо древлян, помста ним, також відіграли значну роль в ствердженні авторитету жінки. Суворі часи вимагали кривавої помсти, адже звичаєве право було ще дуже сильним серед русичів. Отож, заслані до Ольги древлянами свати були вбиті – закопані живцем. А місто Іскоростень, древлянська столиця – спалене вкрай хитромудрим способом. Збираючи данину з древлян, Ольга попросила древлян по голубу від двору, а отримавши пташок, відпустила їх назад із запаленими віхтями на ніжках, – таку легендарну загибель міста подає літопис Нестора.

До повноліття Святослава Ольга правила Руссю, та й пізніше разом із воєводою варягом Свенельдом (ще один натяк на її скандинавські корені) займалася управлінням країною, особливо під час відсутності Святослава, який більшу частину життя провів у далеких військових походах.

Правління Ольги заклало початок кам’яному містобудуванню – перші такі споруди були у Києві (палац Ольги на місці сучасного Національного музею історії України. Княгиня провела податкову реформу, визначила фіксовані розміри «полюддя» (данини), їх терміни і періодичність («оброки», «статути»). Адміністративна реформа поділила державу на області, в кожній з яких розпоряджався княжий ставленик – «тіун». Це був ще один крок на шляху до централізації держави.

Наступною напівлегендарною віхою життя Великої княгині стало хрещення у 955 році в Константинополі. Оповідь літописця розповідає про вдалу спробу позбавитися від сватання візантійського імператора, якого Ольга попросила стати хрещеним батьком. Налагодивши дружні та торгівельні відносини з могутнім південним сусідом Візантією, прийнявши ім’я Олена, княгиня повернулася до Києва. Проте тут не складалися стосунки з її сином Святославом, що залишався ревним язичником.

У 957 році Ольга здійснила офіційний візит до Константинополя, відомий за описом придворних церемоній імператор Костянтина Багрянородного у трактаті «Церемонії». Він вказав дати прийомів руського посольства при дворі – середа, 9 вересня, неділя, 18 жовтня.

Намагаючись вести політику не мечем, а дипломатією, Ольга стримувала сина від агресій супроти сусідніх країн – не пустила до Болгарії у 968 році. Та вже 969 року приблизно у віці 80 років княгиня помирає, згодом, у 1007 році її мощі було перенесено до церкви Святої Богородиці в Києві.