Відокремлення Лівобережжя. Гетьман Іван Брюховецький

Відокремлення Лівобережжя. Гетьман Іван Брюховецький

Петро Дорошенко
image-3328

Петро Дорошенко

Тим часом, Лівобережна частина України все більш відокремлювалась від Чигирина. У квітні 1662 р. на старшинській раді в Козельці Я. Сомко був проголошений гетьманом. Однак, І. Брюховецький різкою критикою користолюбства старшини і лестощами залучив на свою сторону  «святу», як він її іменував, чернь. Підтримала його й Москва, яка бачила в Сомко та Золоторенко прихильників сильної гетьманської влади. 27-28 червня 1663 в Ніжині відбулася у присутності російських військ «чорна» рада, де козацькі низи проголосили гетьманом І. Брюховецького (1663-1668), а Я. Сомко і В. Золоторенко з прихильниками були арештовані і незабаром вбиті.

У листопаді 1663 р. в Батурині І. Брюховецький та Москва підтвердили Переяславські статті 1654 р. і 1659 р. вони були доповнені 5 новими статтями:

  • російські гарнізони мали забезпечуватися Гетьманщиною;
  • українські купці не могли вивозити вино і тютюн в Росію, а хліб – на Правобережжі і в Крим;
  • гетьман зобов’язувався повертати втікачів кріпаків.

У вересні 1665 р. І. Брюховецький на чолі величезного посольства (500 чол.) приїхав в Москву, де «бив чолом яко государева хлоп» і став боярином. Потім отримав щедрі государеві дари і маєтки і підписав нові статті, які проголошували українські землі володінням царя. Російські гарнізони з’явилися в усіх значущих містах. Саме російські воєводи стали відати збором податей, від яких звільненими залишилися лише козаки, записані в полки. Так Україна стала обмеженою автономією в складі Росії, а остання зробила рішучий крок на шляху перетворення в імперію. Характерно, що ще 31 грудня 1662 р. для ведення справ на Лівобережжі, і зв’язків з Україною взагалі, був створений Малоросійський приказ, підзвітний Посольському приказу.

Дем' class=
image-3329

Дем’ян Ігнатович Многогрішний (1631-1703)

Брюховецький замінив практично всю старшину Лівобережжя (Гетьманщини) своїми прихильниками з Запоріжжя (100 чол. було прислано в кожен полк). Січ же, однак, знову повністю відокремилася від «волості». Ситуація тим часом була напружена. Уже в лютому 1663 р. вторглася армія гетьмана Правобережжя Павла Тетері (1657-1665) і татари. У листопаді 1663 р. на Лівобережжі вступила коронна, а також армія литовська  і 9 правобережних полків. Після чергового заняття Кременчука, одночасно послідували універсали Яна Казимира і П. Тетері, які закликали українців Лівобережжя в підданство Польщі та склад єдиної України. Початковий успіх походу підірвала українофобія польського командувача С. Чарнецького, який всупереч королівським розпорядженням винищував місцеве населення (лише в 1664 р. не менше 100 тис. чол.), а також опір гарнізону Глухова, який витримав 2 штурму в грудні 1663 року і лютому 1664 року до всього цього спалахнуло антипольське повстання на Правобережжі, а за ним наступ сил Брюховецького і росіян. У травні 1664 р. вже Брюховецький облягав Чигирин, а в червні – Білу Церкву, однак посилення нового гетьмана П. Дорошенка на Правобережжі та підготовка до візиту в Москву спонукали Брюховецького повернутися на лівий берег Дніпра. Незабаром проведення життя Московських статей 1665 р. викликало обурення в Гетьманщині. У відповідь на проведення податного перепису в червні 1666 р. почалося масове покозачення посполитих і повстання в південних полках. Невдоволення розпалило Андрусівське перемир’я між Річчю Посполитою та Росією 30 січня 1667 р.: Україна поділялася по Дніпру, Київ з найближчою округою на 2 роки залишався в складі Росії, а знову самостійне Запоріжжя оголошувалася  під спільним управлінням. На початку 1668 р. спалахнуло повсюдне народне повстання. Брюховецький приєднався до нього, спробував направити проти Росії і був прийнятий під протекторат Туреччини на умовах, що й князь Трансільванії. Сприяли успіху повстання підтримка Слобожанщини та донських козаків. Однак довіри до Брюховецькому на Україні не було: чернігівський полковник Дем’ян Ігнатович Многогрішний (1631-1703) вже в квітні 1668 р. закликав П. Дорошенко приєднати Лівобережжя. У травні 1668 р. Дорошенко переправився через Дніпро, почав переговори з Брюховецьким, якому запропонував здатися. Останній спробував інтригувати, але був убитий розлюченими козаками 18 червня в таборі у Опішні на Полтавщині. На деякий час Петро Дорошенко об’єднав Україну, але незабаром змушений був піти на правий берег, залишивши Д. Многогрішного наказним гетьманом.

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook