Замкова гора Києва: Кладовище замість фортеці

Запрошуємо Вас на останню прогулянку Київською горою. Звісно, останню віртуальну, а реальних прогулянок зможете зробити скільки завгодно!

Отож, в середині XIX ст. історик М. Закревський писав, що порожня вже років двісті Замкова гора використовується киянами як місце для прогулянок і пікніків. Це підтверджуються великою кількістю знахідок битого посуду, люльок та інших побутових предметів того часу.

У 1840 р. гора була передана Фролівському жіночому монастирю для поховання монахинь. Але монастир дуже швидко перетворив її на респектабельне міське кладовище. Тут ховали князів, чиновників, військових, купців, а дешевший нижній ярус тераси гори займали професори Київської духовної академії. У 1895 р. річний дохід монастиря від надання місця на кладовищі становив 30 000 рублів.

У 1857 р. на горі була побудована кам’яна церква Святої Трійці, а до 1859 р. прокладена звивиста доріжка для траурних процесій. Кладовище було огороджене парканом, залишки якого лишились з боку вул. Глибочицької.

Серед знаменитих людей на Замковій горі був похований професор М. Петров, професор Алєксєєв, інженер-винахідник прокату рейок на Воткинських заводах В. Жмакін.

У 1918 р. кладовище було закрите у зв’язку з ліквідацією самого монастиря органами радянської влади у Києві. У 1919 р. тут поховали 14 січових стрільців. У 1930‑і рр. церкву на кладовищі розібрали. У 1935 р. радянські чиновники вирішили зробити на горі паркову зону. Проте ховати поодиноких померлих тут продовжували і в повоєнні роки. Деякі поховання рідні небіжчиків перенесли на Лук`янівське кладовище. Отож, ні парку, ні впорядкованого кладовища тут не вийшло.

Зараз гора перебуває в запустінні. Могили поруйновані, розкидані, валяються уламки надгробних плит та цегла, маркована 1847-1848 роками.

На одній надмогильній плиті є напис: «Ми поховали в могилі цій, любов, мрії й сподівання, залишилися нам на схилі днів, одні лише сльози й страждання».

Цвинтар на Замковій за роки свого функціонування обріс багатьма легендами. Ось одна з них! Якось черниця Фролівського монастиря пішла одна на гору прибрати біля могилок. Повернувшись до монастиря, її ледве впізнали. Жінка похилого віку помолодшала на десятки років, а вранці взагалі зникла з власної келії.

Починаючи з 1990-х рр. черниці Фролівського монастиря намагаються повернути собі територію кладовища, адже остання знаходиться в управлінні Київського науково-методичного центру з охорони, реставрації та використання пам’ятників історії, культури та заповідних територій.

Замкова гора в центрі Києва завжди була потужним місцем сили, тому нині тут збираються місцеві рідновіри-язичники для проведення культових обрядів. Навіть збудували два капища для цих цілей.

Кладовище на Замковій горі сильно поруйнувало культурні шари на цій унікальній пам’ятці Києва. В той час питання охорони пам’яток археології розумілось дещо по-іншому. Стару цеглу використовували для нових будов чи мостіння вулиць.

Періодичні археологічні розкопки на Замковій горі у 1870-1890 рр. проводили К.А.Ставровський, Н.Ф.Біляшівський, В.В.Хвойко.

У 1928-1929 рр. гора була включена як об’єкт досліджень в програму семінару з археології і музейної справи, який організував археологічний відділ Всеукраїнського історичного музею імені Т.Г. Шевченка в Києві. У 1932-1933 і 1940 рр. невеликі розкопки на північно-західному схилі вели С.С. Магура, Є.В. Козловська і Н.В. Геппнер. Їх загальна площа не перевищила 300 м. кв.

У 1943 р. на Замковій горі споруджена одноповерхова будівля радіостанції. Це був один з по‑своєму загадкових об’єктів в історії гори, який кияни вважали станцією для глушіння антирадянських радіопередач.

У 1948 р. В.А.Богусевич провів розвідувальні розкопки в північній частині гори і на її терасах загальною площею 96 м. кв. У 1977 р. пошуками залишків  церкви займався Н.І. Петров. Загалом за всі роки розкопок було досліджено лише 3 % від площі гори, тож на майбутнє ще є купа роботи!