Духи води, лісу та землі в демонологічному світогляді українців

Духи води, лісу та землі в демонологічному світогляді українців

Водяний та його дружина. Худ. В. Корольков
image-1128

Водяний та його дружина. Худ. В. Корольков

Серед демонологічних образів стародавніх повір’їв українців споріднені за суттю і походженням водяник, лісовик, домовик, болотяник та ін., що уособлювали різновиди нечистої сили. Як і всі духи, що є на землі, водяник походить від чорта. Після скинення Богом чорта та злих духів з неба кожен з них летів до землі 40 діб і де знаходився тоді, коли Бог сказав «Амінь», там і залишився: у воді — водяник, у болоті — болотяник, у лісі — лісовик. Хоча мотиви даної легенди виразно вка­зують на її християнсько-апокрифічне походження, проте вони не вичерпують джерел формування народ­них уявлень про водяника. Цей образ пов’язаний із реліктами давніх язичницьких вірувань і культів, з по­клонінням слов’ян-язичників божеству рік, озер і криниць.

В образі водяника одночасно поєднуються антропоморфні та зооморфні риси: він подібний до діда з довгою бородою, проте має й хвіст. Важливою рисою, що виявляє причетність водяника до «нечистих сил», є його здатність перевтілюватися в різні істоти: у чоловіка, дитину, козла, пса, качура, рибу тощо.

Мислився водяник як володар ставків, водоймищ, що «старшує» над русалками та опікується над рибами. Вважалося, що живе він у вирах річок, коло млинів. Зловорожі дії водяника щодо людини полягали в тому що, розгнівавшись, він міг руйнувати греблі, млини.

Лісовик
image-1129

Лісовик

За народними повір’ями українців, окремим різно­видом нечистої сили, покараної Богом і приреченої жити під землею, є земляний дух. Земляним духам народна уява приписує ті ж функції та властивості, що й іншим чортам. Вважається, що живуть вони під деревом, під каменем, під стовпом тощо. Земляні духи жорстоко можуть помститися (наслати тяжку хворобу) тому, хто потривожить їх спокій. Щоб уберегти себе від їх помс­ти, рекомендувалося серед іншого вилити до викопаної ямки чарку горілки — своєрідне жертвоприношення З метою задобрити духа. Земляним духам споріднений за своїми характеристиками копальний дух, болотяник (очеретник). Символічне жертвоприношення та побу­туючі версії про природу земляного духа виразно окреслюють його язичницьку основу — віру в добрих і злих духів оточуючої природи (культ дерев, каміння, криниць тощо). Певний вплив на формування українських традиційних уявлень про земляного духа мала й христи­янська традиція.

Аналогічно трактується в українських народних переказах і польовик — «польовий біс» — міфічний володар полів. Як і інші «нечисті духи», польовик може прибирати різний вигляд (постаті кума, бугая, козеня, птиці), Збавляти людей і вводити їх в оману. Змальову­вався польовик переважно в антропоморфному образі голого чоловіка, проте з численними звіриними ознака­ми (покритий весь шерстю, має хвіст, великі кігті, маленькі ріжки, крила, телячі вуха і великі зуби). За переказами, живуть польові чорти в степах, полях і лугах, ярах, ямах, могилах і ровах. Хоча в повір’ях про польовика превалюють сюжети про належність його до світу бортів — «нечистих духів», проте в семантиці традиційних уявлень про нього присутні й мотиви, що споріднюють духів природи. Так, побутували оригінальні сюжети повір’їв про інші демонічні польові істоти: населення Бойківщини вірило в духів — охоронців непорушності польових меж.

У стародавніх повір’ях українців небезпека, яка підстерігає людину в лісі, уособлювалася у фантастичному образі лісовика. Фіксований у народних оповідях образ лісовика утворився поєднанням дохристиянських віру­вань в одухотворену природу, що супроводжувалися антропоморфізацією явищ оточуючого світу (дух криниці втілювався в образі дівчини, дух лісу — в образі старого). Тому й змальовуються лісовики в різних іпостасях та з відмін­ними функціями. З одного боку — це лісовий чорт, що може прибирати різного вигляду (вихору, свічки, людини, тварини). Найчастіше він змальовується як старезний, кошлатий дід. Лісовик, на відміну від людей, не має тіні. Здатність лісовика до перевтілення та відсутність тіні характеризують його як представника нечистих духів. Про його «нечисту природу» свідчить і прагнення «залучити» душу мисливців, які відрікаються від Бога, одержуючи у винагороду різну дичину від лісовика.

Лісовики зваблювали жінок, збивали людей з дороги, душили їх та робили різну шкоду.

Існували й інші версії, згідно яких лісовики — це «пастухи звіра», у функції яких входило охороняти звірів від хижаків, мисливців, різних небезпек. Вважалося, що лісовики бувають не лише чоловічої, а й жіночої статі — «лісниці», «лісові дівки». Лісовики вели своє лісове господарство, створюючи сім’ю і жили, як і звичайні люди. Хоча на вигляд вони подібні до людей, та походили від тварин (вовчиць, ведмедиць, олениць), тому їх ще називали «самосіями». У традиційних уявленнях нерідко ці істоти теж споріднювалися з «нечистою» силою, тому проти них застосовували різні охоронні закляття.

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook