Шевченків «Кобзар» – святиня українського народу

Шевченків «Кобзар» – святиня українського народу

«Кобзар» – збірка поетичних творів великого українського поета Т.Г.Шевченка, яка дійсно шанобливо вважається багатьма українцями «святинею». Вперше цю збірку видали в  1840 р. у Петербурзі. До неї увійшли вісім творів: « Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Тарасова ніч». Вже самою назвою автор засвідчив, що він виступає співцем народних мас. З часу виходу збірки й самого Шевченка почали називати Кобзарем, навіть він сам пізніше в листі до А. Маркевича 22 червня 1857 р. писав про себе як «безталанного старого кобзаря». Деякі з повістей Шевченко підписував – Кобзар Демограй.

За життя Шевченка його твори під назвою «Кобзар» виходили ще в 1844 та 1860 роках. Коли великий поет після заслання готував до друку збірку своїх творів, він мав намір видати її під назвою «Поезія», але цензура дозволила видати збірку тільки під назвою «Кобзар». Популярність книжки була так велика, що назва «Кобзар» закріпилася за багатьма наступними виданнями поетичних творів Т. Шевченка. Як зазначив відомий український письменник М. Рильський «назва  “Кобзар” за традицією перекинулася на все, ним звіршоване», і його поезії «в уяві широкого читача об’єднуються чудесним магічним словом – Кобзар».

З виходом Шевченкового «Кобзаря» почався новий етап розвитку української літератури та мови. Творчість Шевченка відкрила широкі шляхи для розвитку не тільки української мови, а й для мов інших народів Російської імперії. Відмий поет-“каменяр” І. Франко писав, що «ця маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову». Письменників, творчість яких була підпорядкована громадським інтересам, надихали слова «Кобзаря», його дух та віра. Ідейно-естетичний зміст цієї поезії змінив творчість багатьох письменників, які переймалися духом прометеїзму. Поезія Шевченка  стала провідною в боротьбі за народність літератури. В «Кобзарі» уперше в українській літературі на повний голос про себе заговорили народні маси як велика суспільно-політична сила, що виступає тут творцем великих мистецьких цінностей. Виданню та поширенню «Кобзаря» за царизму перешкоджали суворі заборони й постійні цензурні переслідування. Тому часто тексти багатьох поезій спотворювали цензори. Найбільш бунтарські поезії Т. Шевченка, що не ввійшли до підцензурних видань «Кобзаря» друкувалися за кордоном, поширювалися нелегально в списках. Лише в період революції в Російській імперії 1905-1907 рр. у Петербурзі вперше (1907 р.) здійснено порівняно повне видання Кобзаря за редакцією В. Доманицького. Наукову цінність становив також «Кобзар», що його видав 1908 р. у Львові І. Франко

Кобзар. Переклад англійською мовою
image-6586

Кобзар. Переклад англійською мовою

 За радянської влади творчість Шевченка використовували в ідеологічних цілях. Відповідно його поезії була надана ідеологічна інтерпретація. Т.Шевченко постав тут великим українським та інтернаціональним революційним поетом. Революційно був і його «Кобзар». Тлумачення Шевченкової поезії, що не входило в рамки радянської пропаганди, викреслювалося та засуджувалося (зокрема як буржуазно-націоналістичні фальсифікації). Втім «Кобзар»  все ж шанувався на високому державному рівні в Радянському Союзі. Про це говорить кількість примірників поезії великого поета. Так вже до 1976 р. Кобзар виходив в Радянській Україні 110 раз тиражем 4656500 примірників. Відомий радянський український поет П.Тичина з нагоди сторіччя з дня виходу «Кобзаря» в 1940 р. писав, що ця невеличка книжечка «внутрішнім змістом своїм без краю величезна» й «своєю появою грандіозне зрушення зробила в літературі», залишила величезний слід «в нашій історії , у всьому житті нашому». Про велику роль «Кобзаря» говорили й більшовицькі функціонери, в тому числі Ленін (звісно зі своїх корисливих мотивів).

Якщо останнє  прижиттєве видання видання містило лише 17 творів, то тпер їх у Кобзарі – 228.

Творчість Т. Шевченка вийшла далеко за національні рамки та набула світового значення.  Шевченків «Кобзар» могутньо залунав усіма мовами народів світу. Ще за життя поета «Кобзар» вийшов в перекладі російською мовою за редакцією М. Гербеля (1860 р.). З кожним роком кількість перекладів зростала. А деякі його твори (наприклад «Заповіт») перекладалася більш як ста мовами. Твори Шевченка популярні по всьому світу. Серед перекладачів  «Кобзаря» багато відомих письменників. Це Е.–Л. Войнич (англійською мовою), І. Бєлоусов, О. Прокоф’єв, О. Твардовський (російською), Я. Купала. Я. Колас (білоруською), С. Чиковані, І. Абашидзе (грузинською), Л. Гіра, А. Венцлова (литовською), М. Турсун-заде (таджицькою), В. Сирокомля, Л. Совінський, В. Слободник (польською), Л. Каравелов, Д. Методієв, Л. Стоянов, П. Слпвейков (болгарською), Р. Єсенська, М. Марчанова (чеською), Ю. Віргінія, Е. Вайнерт, А. Курелла (німецькою), А. Гідаш, Ш. Вереш (угорською), Ф. Мазад, Ш. Стебер, Е. Гільвік (французькою), В. Тулбуре, М. Садовяну (румунською), С. Комацу, Т. Сібуя (японською) та ін.

Мотиви «Кобзаря» підказали художникам теми для багатьох малярських творів . Ілюстрували «Кобзаря» В. Штернберг, Я. де Бальмен, М. Башилов, М.Микешин, І. Рєпін, М. Самокиш, К. Трутовський, О. Сластіон, Л. Жемчужников, І. Їжакевич, В. Касіян, М. Дерегус. На поезії з «Кобзаря» писали музику М. Лисенко, Я. Степовий, П. Чайковський, С. Рахманінов, Л. Ревуцький, Б. Лятошинський.

В незалежній Україні поезія Т.Шевченка продовжує шануватися. Якщо останнє  прижиттєве видання містило лише 17 творів, то тепер їх у «Кобзарі» – приблизно 228. Втім УКРАЇНЦІ, хто не знайомий з поезією Т. Шевченка, обов’язково прочитайте «Кобзаря». Він актуальною і по нині для нас.

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook