Історія винайдення вулика українцем Петром Прокоповичем

Перший рамковий вулик винайшов українець Петро Прокопович 1814 року. І нині Україна займає одне з перших місць в Європі з виробництва меду.

Знаменитий бджоляр Петро Іванович Прокопович народився в 1775 році на Чернігівщині в с. Митченки Конотопського повіту в небагатій дворянській родині. Успішно закінчив Київську духовну академію, служив кадетом в кінному полку. Однак армійська служба обтяжувала його, і він незабаром вийшов у відставку. Повернувшись додому в 1798 році і побувавши на пасіці у свого молодшого брата, твердо вирішив присвятити життя бджільництву, стати бджолярем. Позбавлений спадщини в 1779 році через небажання бути військовим, він придбав три десятини землі і отримав в борг трохи грошей, щоб влаштувати своє господарство, пасіку, а потім всерйоз зайнятися улюбленою справою – бджільництвом.

П.І. Прокопович сам виготовляв вулики і випробовував їх, уважно спостерігаючи за поведінкою бджіл, працював над удосконаленням догляду за бджолами, вів щоденник, займався лікуванням комах і багатьма іншими питаннями. За порівняно короткий термін він став відомим бджолярем, створив в Україні найбільшу в світі пасіку, що налічувала понад 10 тисяч бджолиних сімей.

В той час переважала колодна система бджільництва, при якій бджіл обкурювали (умертвляли), перш ніж забрати з вуликів мед. При цьому, як правило, знищенню підлягали найкращі сім’ї бджіл, які збирали найбільше меду. Одночасно інтенсивно вирубувалися ліси і розорювати землі, багаті медоносними угіддями, що також вело до скорочення кількості бджолиних сімей.

Економічні умови в країні вимагали нових методів в бджільництві, і Петро Прокопович шукав їх, приділяючи головну увагу вулику, щоб зберегти медоносну бджолу.

У 1814 році П.І. Прокопович винайшов такий вулик – розбірний, рамковий, який назвав «Петербурзьким», найкращим чином пристосований до клімату в роботі бджоляра з бджолами, що оберігає бджіл при відборі меду.

У 1827 році П.І. Прокопович відкрив у своєму рідному селі першу в Російської імперії школу бджільництва, яку утримував на власні кошти. У ній навчалися бджільництву багато селян з України, Білорусії, Башкирії, Грузії, Чехії, Угорщини, Італії, Німеччини. В школі навчалися також садівництва, городництва, виноградарству, квітникарства, письма, арифметики й співу.

Винахід П.І. Прокоповичем розбірного рамкового вулика послужив початком широкого вивчення медоносної бджоли та управління її життєдіяльністю в інтересах людини, розвитку в усьому світі рамкової системи бджільництва, призвело до нових не менш важливих винаходів світового значення – штучної вощини і медогонки, які разом узяті справили в бджільництві справжню революцію.

П.І. Прокопович багаторазово нагороджувався золотими і срібними медалями, був обраний членом-кореспондентом Московського товариства сільського господарства. За особливі заслуги перед Вітчизною був нагороджений орденом Святого Володимира першого ступеня.

Помер видатний український бджоляр в 75-річному віці і був похований в рідному селі, на території тієї самої школи, яку створив.