В українських народних повір’ях таке ж проміжне місце між віруваннями у незвичайних (заложних) покійників та духів-демонів посідають уявлення про русалок та нявок. Русалка — один із найколоритніших образів української демонології. Деякі дослідники вважають, що русалка — язичницьке божество, яке сприяє плодючості, урожайності житньої ниви. На думку інших, русалки — це уособлення небезпечної водяної стихії. У традиційній характеристиці цих істот української міфології зустрічаємо багато спільного з аналогічними віруваннями інших народів. За поширеними уявленнями, русалками ставали молоді дівчата, які втопилися, та померлі до хрещення маленькі діти. За Д.3еленіним, термін «русалка» походить від назви свята русалії, яке ототожнювалося із давнім язичницьким святом на честь так званих заложних покійників — людей, що померли неприродною смертю. У ряді районів України побутувало уявлення, що русалками ставали люди, які помирали на «зеленій неділі», тобто на русальський тиждень. Як духи, русалки можуть прибирати різний вигляд і з’являтися людям в образах голих дівчат, щура, жаби, «вивірки» тощо. Русалка, за традиційними уявленнями українців, — це молода водяна красуня, котра живе на дні ріки в чудових кришталевих палатах. Уночі, коли сходить місяць, виходять русалки на берег озера чи річки, чешуть коси і водять танки.
Своїм співом вони заманюють дівчат чи юнаків. Затягують у воду і залоскочують. Оберегом від русалки слугував хрест та полин. Побутували повір’я,що русалки можуть жити в полях та лісах, де люблять гойдатись на гілках дерев. Народна міфологія розрізняє кілька категорій русалок. Окрему різновидність русалок становили «мавки», «лоскотниці» або потерчата – міфічні істоти, що уособлюють душі дітей, котрі народилися мертвими або померли нехрещеними. Дослідники вважають, що повір’я про мавок — це своєрідні варіації відомих і іншим народам вірувань у русалок, німф. За народними оповідями, вони мають вигляд гарних молодих дівчат, залишають сліди босих дитячих ніг, влаштовують танці, ігрища, особливо «намолодику». Співом та привабливим виглядом заманюють до себе хлопців і залоскочують їх або заводять у безвість.
Оберегом від них послуговує часник, цибуля, noлин. Щоб убезпечити себе від мавки, радилось також вивернути сорочку. Мавки мають округле обличчя, блискучі очі, довгі коси. Вважається, що тіло їх на спині: відкрите, видно нутрощі. Мавки, як різновид русалок,відрізняються від русалок-утоплениць, котрі мають довге зелене волосся. Мавки-дівчатка, за народною уявою, мають довге лляне волосся, а хлопчики — коротке, кучеряве і руде. В Україні вірили, що в русалках-мавках: живе душа померлих нехрещеними дітей. На Троїцькі святки «потерчата» літають у вигляді птаха і просять собі хрещення криками: «Христу, христу!» Вважалося, що в таких випадках треба кинути якусь хустину чи шмат на крижмо і назвати ім’я, промовивши: «Хрещу тебе в ім’я отця, і сина, і святого духа». Це мало символізувати обряд хрестин. Після цього душа немовляти : стає ангелом і переноситься в рай. Побутувала подекуди думка, що якщо цей обряд не відбудеться до семи років, то немовля перетворюється в русалку, стає нечистим духом і робить людям шкоду.
До осібної категорії русалок українська фольклорна традиція також відносить мелюзин. Цей міфологічний персонаж уособлює різновид «морських людей». Перекази про легендарних людей і народа (людоїдів – песиголовців, морських, лісових людей) займають помітне місце в українському фольклорі. В Україні ці повір’я поширилися через апокрифи (про перехід Мойсея через Червоне море) та з польських і німецьких оповідань про Мелюзину — фею-чарівницю, напівжінку, напівзмію.
Побутувало уявлення, що мелюзини виникають з дівчат, які померли перед вінчанням. Мелюзини мають вигляд напівлюдей, напівриб, покриті лускою і мають риб’ячий хвіст. Як напівжінки-напівриби, мелюзини живуть у морі. Вони відзначаються незвичайною красою і чарівним голосом, складають пісні і навчають їх людей. Вважається, що від них навчились своїх пісень і моряки. Проте це підступні істоти, які, приспавши пильність людей, завдають їм шкоди.
Українські варіації про мелюзину базуються також на давніх народних віруваннях. Мелюзини споріднені з русалками і уособлювали небезпечну морську стихію.
Залишити коментар