Русалка

Русалка

Мавка. Київ, парк Чкалова
image-838

Мавка. Київ, парк Чкалова

В українських народних повір’ях таке ж проміжне місце між віруваннями у незвичайних (заложних) покійників та духів-демонів посідають уявлення про русалок та нявок. Русалка — один із найколоритніших обра­зів української демонології. Деякі дослідники вважають, що русалка — язичницьке божество, яке сприяє плодючості, урожайності житньої ниви. На думку інших, русалки — це уособлення небезпечної водяної стихії. У традиційній характеристиці цих істот україн­ської міфології зустрічаємо багато спільного з анало­гічними віруваннями інших народів. За поширеними уявленнями, русалками ставали молоді дівчата, які вто­пилися, та померлі до хрещення маленькі діти. За Д.3еленіним, термін «русалка» походить від назви свята русалії, яке ототожнювалося із давнім язичницьким святом на честь так званих заложних покійників — людей, що померли неприродною смертю. У ряді ра­йонів України побутувало уявлення, що русалками ставали люди, які помирали на «зеленій неділі», тобто на русальський тиждень. Як духи, русалки можуть приби­рати різний вигляд і з’являтися людям в образах голих дівчат, щура, жаби, «вивірки» тощо. Русалка, за тради­ційними уявленнями українців, — це молода водяна красуня, котра живе на дні ріки в чудових кришталевих палатах. Уночі, коли сходить місяць, виходять русалки на берег озера чи річки, чешуть коси і водять танки.

Своїм співом вони заманюють дівчат чи юнаків. Затягують у воду і залоскочують. Оберегом від русалки слугував хрест та полин. Побутували повір’я,що русалки можуть жити в полях та лісах, де люблять гойдатись на гілках дерев. Народна міфологія розрізняє кілька категорій русалок. Окрему різновидність русалок становили «мавки», «лоскотниці» або потерчата – міфічні істоти, що уособлюють душі дітей, котрі народилися мертвими або померли нехрещеними. Дослідники вважають, що повір’я про мавок — це своєрідні варіації відомих і іншим народам вірувань у русалок, німф. За народними оповідями, вони мають вигляд гарних молодих дівчат, залишають сліди босих дитячих ніг, влаштовують танці, ігрища, особливо «намолодику». Співом та привабливим виглядом заманюють до себе хлопців і залоскочують їх або заводять у безвість.

Крамской Иван Николаевич. Русалки.
image-839

Крамской Иван Николаевич. Русалки.

Оберегом від них послуговує часник, цибуля, no­лин. Щоб убезпечити себе від мавки, радилось також вивернути сорочку. Мавки мають округле обличчя, блискучі очі, довгі коси. Вважається, що тіло їх на спині: відкрите, видно нутрощі. Мавки, як різновид русалок,відрізняються від русалок-утоплениць, котрі мають довге зелене волосся. Мавки-дівчатка, за народною уявою, мають довге лляне волосся, а хлопчики — коротке, кучеряве і руде. В Україні вірили, що в русалках-мавках: живе душа померлих нехрещеними дітей. На Троїцькі святки «потерчата» літають у вигляді птаха і просять собі хрещення криками: «Христу, христу!» Вважалося, що в таких випадках треба кинути якусь хустину чи шмат на крижмо і назвати ім’я, промовивши: «Хрещу тебе в ім’я отця, і сина, і святого духа». Це мало символізувати обряд хрестин. Після цього душа немовляти : стає ангелом і переноситься в рай. Побутувала подеку­ди думка, що якщо цей обряд не відбудеться до семи років, то немовля перетворюється в русалку, стає нечистим духом і робить людям шкоду.

До осібної категорії русалок українська фольклор­на традиція також відносить мелюзин. Цей міфологічний персонаж уособлює різновид «морських людей». Перекази про легендарних людей і народа (людоїдів – песиголовців, морських, лісових людей) займають поміт­не місце в українському фольклорі. В Україні ці повір’я поширилися через апокрифи (про перехід Мойсея че­рез Червоне море) та з польських і німецьких оповідань про Мелюзину — фею-чарівницю, напівжінку, напівзмію.

Побутувало уявлення, що мелюзини виникають з дівчат, які померли перед вінчанням. Мелюзини мають вигляд напівлюдей, напівриб, покриті лускою і мають риб’ячий хвіст. Як напівжінки-напівриби, мелюзини живуть у морі. Вони відзначаються незвичайною кра­сою і чарівним голосом, складають пісні і навчають їх людей. Вважається, що від них навчились своїх пісень і моряки. Проте це підступні істоти, які, приспавши пиль­ність людей, завдають їм шкоди.

Українські варіації про мелюзину базуються також на давніх народних віруваннях. Мелюзини споріднені з русалками і уособлювали небезпечну морську стихію.

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook