Символізм води в стародавньому світогляді українців

Широке використання води з магічною матою ціллю відома давно. Особливо цінувалася так звана непочата вода, яку треба набирати з трьох чи семи криниць (коли ще в ній зорі відбиваються) до схід сонця.

На Слобожанщині цілющі властивості приписувалися і «вечірній воді». Непочата вода вважалася дужа «згідливою» для лікування уроків, пристріту, «курячої сліпоти», дитячих недуг тощо. Використання її обов’язково доповнювалося виголошенням відповідного замовляння. Зазначимо, що, незважаючи на деякі християнські мотиви («водичка-йорданочка»), замовляння зберігають старосвітню язичницьку осно­ву, пов’язану з культом води взагалі. Необхідним атри­бутом лікувальної та господарської магії українців вва­жалася освячена святвечірня, «йорданська вода, якій приписувалися і певні надприродні функції. Так, нею кропили «обійстя», худобу, щоб відігнати нечисті сили та духи. У народі вірили, що в дні великих свят вода в криницях, річках та озерах набуває цілющих властивостей. А тому купання в річці на Водохреще, у чистий четвер та на Купала вважалося повсюдно в Україні дуже ефективним засобом. Таким же загальнопоширеним на Галичині, Поліссі, Подніпров’ї та Поділлі було повір’я, що вода у ніч на Різдво на певний час перетворюється на вино.

Широко використовувалася в лікувальній магії – гаряча «нашептана» вода, над якою проказав примов­ку знахар. Щоб надати такій воді цілющих властивостей, радилося також занурювати в неї залізний предмет(ніж). Оскільки відомо, що металу в магічній практиці різних народів приписувалися функції оберега від злих сил і чарів, то ймовірно, що занурювання його у воду передбачало передачу воді тих же магічних властивостей. Як своєрідний рудимент жертвоприношень воді можна розглядати і звичай кидати гроші уводу як викуп за душу утопленика. Отже, раціональна основа застосування води та вшанування її як найваж­ливішої космічної субстанції, що має велике значення в житті людини, у традиційному світорозумінні українців тісно перепліталася з цілою низкою язичницько- християнських вірувань.