Чи можна уявити Новий рік та Різдво без ялинки. Я думаю відповідь на це проста: «Ні!». Ми так звикли до цього дерева, що й не мислимо новорічні свята без нього. Але ще десь 100 років в Україні з цим було зовсім інакше. І про популярність цього святкового та вічнозеленого атрибута мови й не велося.
Звичай ставити ялинку веде початок ще з часів язичництва. В часи ж поширення християнства ялинка стала неодмінним атрибутом Різдва.
До України вперше традиція ставити прикрашену святкову ялинку вдома прийшла із Західної Європи. Але це було поодиноким явищем в сім’ях, переважно складених з німецьких протестантів. За однією з німецьких легенд саме відомий німецький реформатор церкви (засновник лютеранства) Мартін Лютер вніс звичай прикрашати хвойні дерева та гілля на Різдво. Втім є ще інша легенда, за якою язичницька ялинка пов’язана з релігійними традиціями гунів. А нащадки вже гунів перенесли свої давні звичаї до Німеччини, а звідти – ялинка рознеслась уже по всьому християнському світу.
Справжнє пришестя ялинки на Україну пов’язане з Російською імперією, а потім з СРСР. Так, за наказом російського імператора Петра І, шанувальника західноєвропейської моди, в ХVІІІ ст. було звелено прикрашати ялиновими та сосновими гілками та деревами ворота та будинки на головних та знатних вулицях. А також наказувалося: «людям убогим кожному, хоча би по гілці або дереву на воротях поставити». Втім ця традиція не прищепилася не то що в широких колах населення, а й навіть серед знаті. Проте поступово до кінця ХІХ ст. ялинка набула певного поширення серед жителів великих міст. Відомий український письменник Михайло Коцюбинський навіть написав в 1891 р. оповідання «Ялинка». Проте в українських селах замість цього різдвяного деревця головним залишався Дідух, що мав давні коріння в культурі українців.
ХХ ст. принесло суттєві зміни для ялинкових традицій. В 1916 р. , на третій рік Першої світової війни, Святійший Синод Російської імперії звернувся до населення з вимогою не ставити різдвяні ялинки, як звичай, запозичений у німців – представників ворожої держави. Таким чином ялинка опинилася в опалі. В 1918 р. більшовицька влада оголосила встановлення ялинки на Різдво буржуазною християнською традицією. Відповідно з ідеологічних міркувань ставити це деревце заборонили. Однак в 1935 р. радянська влада частково змінила свою думку. Великій країні потрібні були свята та нові об’єднавчі герої. Замість Різдва людям нав’язували святкування Нового року та нових героїв: Діда Мороза, Снігурочку, сніговиків та ялинку. Це мало об’єднати різні народи СРСР. І ялинка стала за підтримки влади символом не релігійного Різдва, а просто Нового року.
Пройшли роки… Радянська держава впала. Проте ялинку ми ставимо й досі.
Залишити коментар