Будівництво Троїцького собору в Чернігові

Будівництво Троїцького собору в Чернігові пов’язано з іменами архієпископа Лазаря (Барановича) і гетьмана Івана Мазепи.

Спорудження храму благословив архієпископ Чернігівський Лазар (Баранович), але роботи розтягнулися більш ніж на п’ятнадцять років, і освячував його вже наступник владики Лазаря, Св. Феодосій (Углицький).

У 1069 р. Київ таємно, під покривом ночі, покинув преподобний Антоній Печерський. Давно він не ладнав князем Київським Ізяславом. В 1068 р. Антоній відкрито підтримав повсталих проти Ізяслава киян. Коли великий князь повернувся до Києва і придушив заколот, самітнику довелося вдатися до захисту чернігівського князя Святослава Ярославича. Іпатіївський літопис говорить про те: «І надіславши Стьслав нощью співаючи Антонія до Чернигова. Антоній же пришед до Чернигова і взлюбили Болдину гору і іскопав печеру, і ту вселися … »

Згодом, коли політичні пристрасті вщухли, Антоній повернувся до Києва, а монастир, що став навколо Болдиної гори, продовжив своє існування аж до 1239 року, коли він був зруйнований татарами. До цього часу обитель складалася не тільки з приміщень в надрах гори, а й мала «наземний» храм, що говорить про її процвітання. Але в XIII столітті чернече життя тут обірвалася – і надовго. Відродився монастир тільки в середині XVII століття, завдяки благочестивій ініціативи чернігівського полковника Степана Подобайла.

У 1679 році тодішній чернігівський архієпископ Лазар (Баранович) благословив будувати новий соборний храм монастиря. Він повинен був стати центром «наземного» монастирського ансамблю. Закласти собор заклали, але будівництво протягом декількох років не могла зрушити з місця – бракувало коштів; козацька старшина не готова була фінансувати таке масштабне будівництво. Тільки в 1688 році воно увійшло в активну фазу, коли новообраний гетьман Іван Мазепа особисто виступив меценатом нового собору і виділив з власних коштів 10 000 золотих монет. Крім того, він відписав на потреби собору всі доходи з млинів на річці Реті.

Будував собор Йоганн Баптист Зауер – уродженець Кракова. Чому вирішено було викликати для будівництва храму в переконано-православному Чернігові носія католицької архітектурної культури – не дуже зрозуміло. Однак Зауер очевидним чином намагався потрафити смакам замовника – владики Лазаря, – і результатом цього старання став синтез західноєвропейської, давньоруської та українсько-барокової традицій.

Завершилося будівництво Троїцького собору в 1695 році. 20 липня наступник покійного владики архієпископ Феодосій освятив собор. Урочисто перенесли в нього Іллінську ікону Божої Матері, заради якої багато в чому і було зроблено це будівництво. Західна стіна собору прикрасилась написом про те, що храм зведено «коштом ясновельможного його милості пана Іоанна Мазепи, гетьмана військ їх царської пресвітлої величності запорожської». Цікаво, що напис цей зберігся на своєму місці в продовження всього XVIII століття, хоча в 1708 році колишній гетьман був підданий анафемі. Тільки в 1805 році її стерли у зв’язку з поновленням собору.

Більшу частину свого існування Троїцький храм існував в якості кафедрального собору Чернігівської єпархії. В оздобленні собору вражав п’ятиярусний бароковий іконостас, що мав більше 20 метрів.

Архієпископ Лазар Баранович влаштував тут друкарню. Саме наявність у монастирі друкарні навела ясновельможного князя Григорія Потьомкіна на думку заснувати в ньому університет. Монастир володів багатою бібліотекою, що налічувала більше 11 000 томів. Але Потьомкін в 1791 році помер – незабаром після останніх відвідин Чернігова.