Самарський ліс (інша назва – Самарський бір) – найбільший та найпівденніший лісовий масив степової зони України.
Він охоплює територію на лівому березі р. Самари, в межах Новомосковського та Павлоградського районів Дніпропетровської області. Самарський бір простягається смугою вниз за течією Самари від впадіння в неї річки Вовчої до селищ Черкаське та Гвардійське. Довжина бору – бл.30 км, ширина – 6 км, площа – бл. 15000 га.
В цьому лісі зростають дуб, ясен, липа, клен, сосна, вільха та інші дерева. Території соснового лісу Самарського бору є най південнішим природним хвойним лісом на території України. Розташована на території цього масиву і природна діброва, вік дерев яких доходить до 300 років. Ділянки правого берегу р. Самари поєднують байрачні ліси та залишки цілинного чорноземного степу, що зберігся лише в балках і ярах. Загалом, до складу Самарського лісу входять берестові,липові, пакленові, ясенові діброви, соснові бори (біломошники, зеленомошники), березові,злакові,орлякові, осикові гаї, вільхові трясовини, вербняки, осокірники тощо.
Численні заплавні озера, стариці, очеретяні та сфагнові болота – також присутні тут. На піщаних пагорбах, що знаходяться посеред лісового масиву, збереглися залишки ендемічного піщаного степу.
Самарський ліс є унікальним за своєю фауною та флорою. Біля нього знаходяться солончакові лимани – Булахівський Лиман і Солоний Лиман, а також значна кількість солончакових заливних лук та боліт,в яких мешкають численні види птахів, зокрема гусі, журавлі, качки, кулики, лебеді, чаплі. Деякі види птахів, що мешкають в цьому лісі, занесені в Червону книгу України – змієїд, орлан-білохвіст,орел-могильник. Серед тутешніх тварин можна побачити зубра чи дикого кабана. Цей ліс – багатий на різні види рослин, серед яких зустрічаються типові північні – любка дволиста, зозулинець болотний тощо.
Чарівність та унікальність цієї пам’ятки природи помітили мандрівники ще за часів Київської Русі. Г. Л. де Боплан у своєму «Описі України» (1651 р.) відзначав: «Річка Самара напрочуд багата лісами». Тому не дивно, що в козацькі часи Самарський бір бувбули головним постачальником деревини для Січі. З місцевого дерева будувалися козацькі чайки, курені, церкви. А до самої р. Самари козаки ставилися шанобливо, називаючи її «святою» через її незвичайну плодючість.
Вирубання місцевих лісів – стала і залишається головною проблемою лісів за останні сторіччя. З кожним роком територія Самарського бору значно зменшується, особливо це було помітним у ХХ – поч. ХХІ ст. Підпали, вирубка та продаж деревини Самарського бору , що практикуються в незалежній Україні ХХІ ст., поставили це місце на межу знищення. Тому захист цих унікальних лісів – є важливою справою держави та громадськості. І хоча держава на законодавчому рівні ще до 2007 р. планувала на базі цього лісу створити Національний природний парк «Самарський бір» – цього і досі не відбулося.
Для туристів та подорожуючих
Поряд з лісом працюють численні санаторії та туристичні бази, а на місцевих лиманах функціонують грязелікарні.
Також на території бору відновлюється стародавнє святилище «Велесів пагорб».
Одним словом – всім тим, хто полюбляє рекреаційний туризм та красу дикої природи варто завітати сюди.
Залишити коментар