Співочі тераси – архітектура, що мелодійно звучить

Унікальна для цілої Європи пам’ятка садово-паркової культури розташована селі Городнє Краснокутського району в Харківській області.

Це «Співочі тераси» – незвичайний фруктовий сад, що має вигляд великого амфітеатру. Названий цей своєрідний амфітеатр під відкритим небом, так чудернацьки, через свої дивовижні акустичні властивості.

Відвідувачі цього неймовірно красивого місця говорять про магію терас, коли можна почути голос природи. Складається вражання, що ніби співає вітер, а йому мелодійно в цьому допомагають птахи. А навколо тебе лише мовчазні яблуні – головні слухачі амфітеатру.

Пояснення такої магії ховається в цегляних стінах, в які вмуровані спеціальні труби всілякого розміру із різних металів. Саме через них і йде звук, що і створює незрівняний чарівний ефект. Примітно, що навіть людський шепіт тут чується на відстані 40-60 метрів.

«Хто, як і навіщо створив це диво???» – є досить популярним питанням серед туристів.

«Співочі тераси» або «співочі сади» – пам’ятка архітектури кінця ХІХ ст. Колись тут проходили вистави київських та харківських театрів, зустрічалися художники та музиканти, відбувалися концерти відомих постатей.

Майстри, котрі творили цей шедевр, так і залишилися для багатьох дослідників таємницею. Однак відомо замовника цього об’єкта – багатого цукрозаводчика та мецената Павла Івановича Харитоненка. Якраз з ним і пов’язують найбільш популярні версії створення терас.

Існує цікава легенда. У Павла Івановича, що володів місцевими землями, була кохана донька Наталія. Вана гарно співала та мала милозвучний голос.

Якось Павло Іванович з Наталією прогулювалися тією місциною. Вони спустилися до миловидних ставків і тут сталося щось дивовижне. Наталі, захоплена красою природи, заспівала, а її голос наповнився незвичайним та чарівним звуком. Всі, хто чув це, були приємно вражені таким.

Саме тоді Павло Іванович Харитоненко і зрозумів, що природа вказує йому створити видатну пам’ятку архітектури, названу пізніше «Співочими терасами».

Втім є і простіша та більш реалістична версія створення цього шедевра.

Відомий цукрозаводчик прагнув виростити на березі річки Мерла великий та багатий фруктовий сад. Кажуть, тут мали бути суниці, південні сорти винограду,різні екзотичні рослини тощо. Але під час роботи над цим виникало чимало проблем. Місцевий грунт не належав до дуже плодючих. Кліматичні умови заважали росту багатьох екзотичних рослин.

Треб було знайти вихід із цієї ситуації. І він і знайшовся.

На південно-західному схилі балки побудували шість довгих терас з цегли та каменю. При цьому їх розташували дугою уздовж ділянки. Перебуваючи значну частину дня під сонцем, камені акумулювали в собі багато тепло. Вони ставали своєрідними «сонячними батареями». Це звісно давало можливість вирощувати на цій ділянці південні фруктові дерева. На думку садівників, також місцеві мелодійні звуки повинні були допомогти росту дерев та покращенню смакових якостей плодів. Північна сторона ж цієї ділянки була гарно захищена пагорбом від холодів. Таким чином вся місцевість з терасами стала гарним місцем для садівництва.

Хоча говорять, що «Співочі тераси» появилися в ХІХ ст., проте є й інша, менш популярна версія. За нею фруктовий «амфітеатр» міг появитися ще десь 1000 років тому. Справа в тому, що не так давно тераси очистились від заростей (їх вирубали) та болота(висохло). Після цього амфітеатр почав краще проглядатися. Дослідники виявили винні льохи. А крім них в центрі амфітеатру розкопали не тільки мідний дренаж, а й дерев’яні частини дренажної системи. Останні знахідки можуть бути ознакою того, що побудована ця пам’ятка ще за довго до ХІХ ст. Деякі науковці стверджують, що дерев’яні фрагменти дренажної системи можуть належати архітектури тюрків – кочового народу, що жив ще 1000 років тому. Нагадаємо, що і місцеве село Городнє має давню історію. Тут знаходили ранні слов’янські кургани. А поблизу села розкопали скіфське городище.

Нинішній час.

Тепер «Співочі тераси» належать місцевій агрофірмі ВАТ «Глобівський» (колишній радгосп). Замість легендарних виноградників Харитоненка вже добре ростуть яблуні – головна окраса краю. В 1950-70 рр. тераси реставрували та модернізували. Була збільшена товщина стін та прокладено труби по поверхні, пізніше засипані землею. Збільшилася на півметра висота терас. Але, на жаль, це погіршило багато характеристик пам’ятки.

 

Для туристів та подорожуючих

В с. Городнє щорічно (восени) проходить на території амфітеатру етнофестифаль «Співочі тераси». Правда, останні роки із-за проблем з фінансуванням це дійство стало не регулярним. Однак обіцяють, що в 2015 р. свято все ж буде.

Загалом «Співочі тераси» приваблюють багатьох туристів, митці та молоді, що любить відпочити на природі. Найкраще відвідувати амфітеатр навесні або влітку, коли яблунь засипають все своїм цвітом.

Координати: 50°7’12”N 35°13’35”E