Палац графів Реїв

Палац графів Реїв

Мало хто знає, що в с. Приозерному Рогатинського району Івано-Франківської області стоїть палац ХVІІІ-ХІХ ст., що позитивно вражає своїм зовнішнім видом глядача.

Приозерне, яке станом на 2001 р. налічувало 462 людини, відоме ще з ХVІІІ ст., хоча звісно село є набагато старішим. До 1961 р. Приозерне звалося Псарами. Першим відомим власником цього села був галицький підканцлер Юзеф Яблоновський, з яким і пов’язана певним чином історія палацу. Він же  будує в другій половині ХVІІІ ст. і перший в Псарах палац, що був в стилі класицизму. Про цю будівлю збереглося дуже мало свідчень: відомо про колони, дерев’яний портик тощо. Після смерті Яблоновського його маєток через різні шлюби успадковує його правнучка Вільгельміна (з роду князів Глоговських), дружина графа Станіслава Рей (1833-1873). Саме з аристократичним родом Реїв найбільше пов’язують палац в Приозерному. До речі, рід Реїв є одним з відгалужень відомого магнатського клану Потоцьких.

В  70-х рр. ХІХ ст. за розпорядженнями графині Вільгельміни Рей(1849 – 1907) ведеться будівництво нової садиби. Архітектором її виступив відомий львівський фахівець Юліян Захаревич. Цікаво, що будуючи нову садибу, старий палац не розбирали аж до 1880 р.. У 1880 р. старий палац в стилі класицизму розбирають.  В 1882 р. будівництво нового «графського гнізда» в еклектичному стилі було завершено.      Навколо нього було закладено парк площею в 30 га. Там росли дуби, клени, липи, модрини, ясени. А ще були мальовничі ставки, по яким можна було поплавати з вельможами на човнах.   Після смерті графині село стає маєток переходить до її синів. Один з яких Людвік Рей (1896-1978) стає власником садиби.   Аристократична садиба приваблювала бомонд з усього регіону. Так було до 1939 р., поки не прийшла Друга Світова війна. Зі смутком граф Людвік назавжди виїхав до Франції.

За Радянського Союзу графський шедевр архітектури використовували в господарчих цілях, а саме у ролі колгоспного свинарника. Потім влаштували тут психіатричну лікарню. В 1955 р. тут заселили студентів Рогатинського зоологічного ветеринарного комплексу. Цікаве призначення пам’ятка архітектури отримала за незалежної України, а саме тут до 2004 р. функціонував жіночий монастир. Пізніше садиба стала власністю УПЦ Київського патріархату. В 2008 р. за не зовсім встановлених, «туманних» обставин садибу Реїв купили невідомі громадськості приватні особи. Сумно, що держава на цей продаж історичної спадщини ніяк не відреагувала.

Наш час. Палац стоїть та милує своїм оком туристів, але тільки зовні. Всередині – картина жахлива. Нажаль, останні власники не потурбувалися про належну реставрацію історичної спадщини українського народу. Крім палацу цікавим об’єктом є в’їзна брама, яка побудована аж в 1822 р. Колись в’їзний проїзд був наскрізним, однак в 1970 р. він був замурований місцевими радянськими функціонерами. Причина – гарне місце для пам’ятника Леніна. Можна також простежити під’їзну дорогу до помешкання Реїв. Збергелися до наших днів паркові дерева, зокрема, столітні липи. А ставки сильно вже позаростали. Загалом, треба сказати, щось є в цьому палаці містичне. Особливо страшно в ночі. Тому голлівудські режисери фільмів жахів могли знайти гарне місце для своїх зйомок. Головне ж, що треба нині робити, то це рятувати цю пам’ятку архітектури. Бо простояти вона довго без реставрації не зможе.

Для туристів та подорожуючих
Координати: 49°24′54″ пн. ш. 24°28′04″ сх. д.

Дорога. З Івано-Франківська через Рогатин в сторону Львова, проїжджаємо мела Черче та Підкамінь ( зовсім інше село, а не о, що відомо багатьом туристам). Радять після Підкаменя повернути з траси в ліву сторону та їхати                    лише прямо дорогою. А потім побачите металеву браму та занедбаний КП.

Зі Львова в сторону Нові Стрілища, Фрагу, а потім згадуваний Підкамінь і повернути праворуч з траси.

Поділитись

Схожі записи

Один коментар

  1. Roska

    Жов 12, 2017 в23:26

    Стаття інформативна, але, таке враження, що передруковується з одного сайту на інший з одними і тими ж “помилками” (я маю на увазі інформацію про сьогоднішній стан замку Рея). Думаю, що в Приозерному ще є люди, які б могли розказати про післявоєнну долю замку і чому він в такому стані. Але, якщо коротко, то речення “За Радянського Союзу графський шедевр архітектури використовували в господарчих цілях, а саме у ролі колгоспного свинарника. Потім влаштували тут психіатричну лікарню. В 1955 р. тут заселили студентів Рогатинського зоологічного ветеринарного комплексу. Цікаве призначення пам’ятка архітектури отримала за незалежної України, а саме тут до 2004 р. функціонував жіночий монастир. Пізніше садиба стала власністю УПЦ Київського патріархату” можна ж перевірити. Тут фразу про психіатричну лікарню слід розуміти так, що вона знаходилась в цьому замку до 1955 року. Але, насправді, лікарня тільки в 1955 році була організована в селі Підмихайлівцях Рогатинського району на базі туберкульозного диспансеру. Замок ж Рея передали лікарні на баланс в 70-тих роках. Протягом 20-ти років стараннями колективу лікарні на чолі з головним лікарем Скасківим Богданом Теофіловичем відновлювалось те, що було втрачено за роки попереднього “хазяйнування”. Я не історик, але, з того, що мені відомо, то після 2-ої світової війни в палаці знаходився військовий гарнізон. Саме в цей час солдати знищили багато ліпнини, стріляючи по ній, паркет, влаштовуючи тут же, в кімнатах відхожі місця (“русский мир” пізнаєте?). Після них замок віддали Рогатинському зооветеринарному комплексу (але, можливо, спочатку Псарівській (так тоді називалось село Приозерне) однорічній сільськогосподарській школі http://www.rodak.if.ua/inde….
    В той час, за розповідями старожилів села, на 2-му поверсі замку розводили поросят (!!!).
    І тільки в середині 70-тих років замок Рея перейшов на баланс лікарні.
    Силами більш, ніж ста чоловік, які кожного дня працювали на відновленні замку, було проведено капітальний ремонт замку, як всередині, так і зовні. Було проведено ремонт господарських будівель, встановлено нову електропроводку, зовнішнє освітлення, побудовано котельню, встановлено централізоване опалення, заасфальтовано всі дороги на території, очищено (було вивезено десятки машин сміття) територію, посаджено нові дерева, кущі, розбито клумби з квітами, встановлено лавочки, урни, вази. Територію було обгороджено, побудовано на в’їзді прохідну.
    Я все це пишу для того, щоб далі було зрозуміло, що боляче колишнім і теперішнім працівникам лікарні читати про те, що їх в короткому реченні, фактично, зараховують до тих, хто долучився до руйнування замку. Але ж було якраз навпаки!
    З приходом Незалежності лікарня ще деякий час знаходилась на території замку. Але хтось порадив тодішньому Голові обласної ради Миколі Яковині влаштувати тут пансіонат чи готель для іноземних туристів. Поступила “команда” протягом тижня (!) звільнити приміщення замку. Можна тільки в жахливому сні уявити як та “команда” виконувалась! Але за тиждень замок був звільнений від психічно хворих людей, які там лікувались і від обладнання (і не подумайте чогось) в ЧУДОВОМУ стані був переданий на баланс облраді. А далі ви вже знаєте… За 20 років він був мародерами фактично доведений до сьогоднішнього стану.
    До речі, Микола Яковина – президент Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS)! (Вікіпедія).

    Відповісти

Залишити коментар для Roska Скасувати відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook