Таємниці одеських катакомб

Таємниці одеських катакомб

Сьогодні вже ніхто й не пам’ятає, чому звичайні каменоломні стали називати катакомбами, адже катакомби – назва підземних печер в яких християнські громади в другому, третьому і четвертому століттях рятувалися від свавілля влади.

Входять в 100 природних чудес України

Одеські катакомби ніякого відношення до тих печер не мають. Це рукотворні виробітки, з яких добували камінь черепашник – «ракушняк», як прийнято говорити в Одесі. Взагалі, слово каменоломні – краще описує ці рукотворні печери.

Жителі Одеси використовували його для будівництва будинків та інших господарських потреб. Практично вся стара Одеса побудована з ракушняка.

Одесські катакомби
image-3345
Був час, коли на Одесу поклали око масони. Але справа в тому, що з 1822 прихильність до масонства стала переслідуватися, а значить, їх таємні ритуали зробилися поза законом. І керівництво масонських лож наказало масонські таїнства проводити в будинках, які вміють виходи в катакомби, щоб завжди можна було таємно будинок покинути, якщо нагряне поліція. За цим принципом і вибиралося місце забудови. Наприклад, у будинку масона Сергія Волконського в Барятинському провулку (зараз- пров. Нахімова),  в двоповерховому підвалі знаходився масонський храм, підземний хід якого, прямо через катакомби, виводив на схили, до моря.

Історики вважають, що масовий видобуток каменю почався в дев’ятнадцятому столітті. Одеса тоді бурхливо розвивалася, і постачальники не встигали завозити достатню кількість будівельного матеріалу. На жаль, видобуток місцевого ракушняка не був організований і систематизований, а навіть, як кажуть в Одесі, «зовсім навпаки».

Ніхто за видобутком не стежив, кожен рубав хід там, де йому заманеться, часом у найнесподіваніших місцях, наприклад – зі своєї спальні. Коли влада спохватилися, було пізно: під Одесою утворилося багато пустот, які і зараз доставляють городянам чимало клопоту. Ходи просто не встигають закривати – весь час з’являються нові.

Фахівці побоюються, що в тартарари може піти знаменита Молдаванка і гордість Одеси – її Оперний театр. Напевно, тому, коли одесит хоче послати когось куди подалі, то «ласкаво» відправляє його в катакомби. Так-так. Прямо так і каже: «Шоб ти провалився в катакомби!». І це не тільки тому, що провалиться в катакомби «боляче», головне – звідти дуже важко, а іноді практично неможливо вибратися.

Навіть треновані  особливим методикам собаки спеціальних порід (вівчарки і т.д.) втрачають там слід. Тільки дворняжка, яка виросла в катакомбах, завжди зможе знайти з них вихід. Про звичайну людину і говорити нема чого – шанси є далеко не у всіх.

Одеські катакомби багатоярусні: їх галереї залягають на різній глибині від поверхні землі. По суті, це ціле підземне місто. Незабаром після заснування Одеси це «місто» стало служити притулком бездомної бідноти, селян-кріпаків селян, кримінальних елементів.

У перші ж роки існування Одеси катакомби стали улюбленим місцем таємних зустрічей прогресивно налаштованих жителів; тут читали «бунтарські» вірші Пушкіна, ховали герценовский «Колокол», ленінську «Іскру» …

Штаб партизанського табору в катакомбах

В роки Великої Вітчизняної війни в катакомбах ховалися підпільники. Партизани, серед яких були діти, місяцями не виходили на поверхню. Відсутність сонячного світла, свіжого повітря, постійна напруга … Партізнскій табір називали «підземної Радянською республікою». Подвигу партизан присвячена експозиція Музею партизанської слави в селі Нерубайське.

Одеськи катакомби
image-3346

Фрагмент карти одеських катакомб

У 1928 році в Одесі була створена спеціальна експедиція з дослідження катакомб. В результаті з’явився перший план катакомб: входи, галереї, колодязя, русла підгрунтових вод … В карстових печерах (природних порожнечах, заповнених глиною), пов’язаних з штучними виробками, були знайдені кістки древніх тварин.

Начальником експедиції був Грицай Тимофій Григорович – одна з легендарних особистостей Одеси. У війну він надавав допомогу партизанам в катакомбах, після війни керував палеонтологічним музеєм при Одеському державному університеті.

Продовжувалося дослідження катакомб фахівцями-геологами.

У 1965 році був створений молодіжний клуб «Пошук». Учасники знаходили і наносили на карту нові проходи, збирали історичний матеріал: зброя, гільзи, листівки; фотографували і замальовували написи і малюнки на стінах (за два століття їх збереглося чимало).

Завжди знаходились і любителі «неорганізованих» походів в катакомби.

Передають з вуст в уста забобони і міфи катакомб:

Вважається, що з-під землі нічого виносити не можна (це багатства бога катакомб Бута). У самому крайньому випадку, коли відвідувач вважає, що «нагорі цей камінчик просто необхідний», він залишає якусь дрібницю натомість.

Ще кажуть, що в катакомбах живе Катакомбник: маленький чоловічок (1,0-1,2 м ростом), весь вкритий шерстю, з червоними очима. Він любить лякати заблукалих гучним сопінням, але іноді виводить їх на поверхню.

Другий «житель» катакомб – привид «Петюнчік». Їздить собі спокійно на корові (теж привид) по галереях, нікого не чіпає – його люди самі бояться.

Все ж найцікавіша історія про катакомби така: Якийсь капітан, перед тим як піти на Велику Вітчизняну війну, заховав у катакомбах макет кораблика з чистого золота – «Золоту бригантину». Цей подарунок  капітан отримав від уряду Португалії за порятунок португальського судна. Капітан з війни не повернувся – золотий корабель шукають досі

Інформація для подорожуючих:

Від автовокзалу в м. Одесса маршрутками №84, 87 до села Нерубайське. Якщо їдете на відпочинок до Одеси, Затоку, Кароліно-Бугаз, Грибівку, Сергіївку, Курортне, Лебедівка по трасі Київ – Одеса, то не доїжджаючи до Одеси після Хаджибейського лиману і поста ДАЇ буде покажчик на Нерубайське.

GPS координати катакомб в с. Нерубайське:

46.538599, 30.627430

 

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook