Золотий Потік. Золотопотіцький замок

Золотий Потік. Золотопотіцький замок

Селище міського типу Золотий Потік Бучацького району Тернопільської області славетне своїм замком ХVІ –ХVІІ ст., який нині є важливою пам’яткою архітектури національного значення і входить до 100 чудесних замків, палаців та фортець України.

Відомості про селище Золотий Потік знаходять ще в XIV ст., де воно іменується як «Загайполе». А в кінці XVI ст. з’являються і  перші письмові згадки про Золотий Потік.  Вважається, що десь в першій половині XVI ст. польський король Сигізмунд І подарував це селище (Загайполе) і Соколів  надвірному маршалку принца Сигізмунда ІІ Августа графу Якубу Потоцькому в нагороду за заслуги перед короною.

Стефан Потоцький - засновник замку
image-6294

Стефан Потоцький – засновник замку

Саме з цим відомим аристократичним польським родом і пов’язана наступна історія Золотого Потоку та місцевого замку.

Засновниками Золотопотіцького замку в другій половині ХVІ ст. стали брацлавський воєвода Стефан Потоцький та його дружина Марія Амалія Могилянка-Потоцька. Цікаво, що Марія Могилянка була дочкою молдавського господаря Ієремії Могили та родичкою київського митрополита Петра Могили.  Будівництво фортифікаційного комплексу тривало протягом 1568-1631 рр. З тих пір і аж до кінця 18 ст. в замку в різний час жили представники цієї магнатської родини. Навіть були роки, коли твердиня до свого зруйнування в 1676 р. була головною резиденцією Яна Потоцького.

Турецько-польська війна трагічно відзначилася на долі Золотого Потоку. В 1672 р. турецько-татарські сили на чолі з султаном Мехмедом ІV захопили цю фортецю Потоцьких. Сталося це після двох днів оборони, коли замок вирішили здати його ж захисники.

У вересні 1676 р.  війська Османської імперії зруйнували мури вибухівкою та захопили замок вдруге. Після цього турецько-татарська армія, яку очолював бейлербей Дамаску Ібрагім-паша на прізвисько «Шайтан», спалила та дуже поруйнувала твердиню, зокрема в’їзну та наріжні башти. Трагічна доля спіткала замкову залогу на чолі з поручиком Фрідеріком фон Мелляйном. Ці оборонці до останнього чинили спротив, за що разом з іншими, хто перебував в фортеці, були страчені.

Після відходу турків сплюндрований замок частоково відбудували за наказом опікунів неповнолітнього тоді ще власника Золотого Потоку Стефана Александра Потоцького. Втім остаточно споруду відновили вже на початку XVІІІ ст.

Володимир-Іполіт Гнєвош, власник замку
image-6295

Володимир-Іполіт Гнєвош, власник замку

За час свого існування Золотопотіцький замок поміняв багатьох господарів. Після смерті Стефана Александра в 1727 р. ним протягом століття володіли різні відомі державні та політичні діячі з роду Потоцьких: Микола Василь, Ігнацій, Вінцентій і Александр. Потім Золотий потік перейшов до Людвіга та Ігнація Скварчинських, а після них – до Ольшевських. Останні будують в 1840 р. поблизу замку маєток та реконструюють палац Потоцьких. Втім після свого банкрутства Ольшевські вимушено продають свою власність в Золотому Потоці Яну Стоєвському. Однак довго в руках цього пана замок не затримується і його купує сімейство чернівецьких хасидів Фрідманів. В деяких джерелах відзначають, що замок також був незначний час у власності Антонія Маслевського. В кінці-кінців Золотопотіцький замок находить свого господаря серед Гнєвошів. Перший його володар з цього роду Володимир-Іполіт Гнєвош був відомим громадським та політичним польським діячем другої пол. ХІХ та поч. ХХ ст. Особливу популярність серед поляків він здобув за дуель на шаблях з німецьким чиновником Вольфом, який образив перед тим польський народ. За ініціативи саме Іполіта-Володимра сюди перенесли із Бучача суд та податковий уряд. Загалом же Гнєвоші (наступі власники – Александр Старший, Алескандр Молодший  та Антоній) володіли замком аж до 1939 р. Вони намагалися врятувати його  від руйнування. Однак Перша світова віна завдала значних збитків замку. Зокрема російські війська розграбували палац. У міжвоєнний час Гнєвоші почали повертати привабливість замку. Знову відновилася бібліотека, запрацював ресторан, з’явилася кімната для гри в карти та шахи. Навіть, подвір’я зробили під спортивний майданчик. Прихід радянської влади сумно відбився на Золотому Потоці та його пам’ятках. Це, враховуючи, що в 1935 р. ще згорів маєток-палац, побудований Ольшевськими. За радянської влади в замку короткий час діяла катівня НКВД, а пізніше різні державні районні установи.

Сучасний стан. Золотопотіцький замок нині пустує. Він перебуває в запущеному та напівзруйнованому стані. Але при цьому експерти відзначають, що в порівнянні з іншими замками Тернопільської області він гарно збережений. Стоїть ця твердиня, що збудована з червоного піщаника та вапняку, майже в центрі селища, на пагорбі, в долині  маленької річки. Раніше замок оточувався ровом та валом, а в подвір’ї була криниця (тепер засипана). Сама споруда має форму квадрату з 4 наріжними п’ятигранними двоярусними вежами по кутах. Також вежі обладнані прямокутними стрільницями. З чотирьох веж до наших днів одна (західна) не дійшла. Товщина стін між баштами – бл.2 м. Золотопотіцький замок має ще надбрамну трьохярусну вежу, також квадратну. На ній можна побачити герб Потоцьких – Пиляву. Північно-західна частина замку складається двоповерхового прямокутного у плані палаці. Товщина стін палацу–1, 8 м. Від цього палацу нині залишилася тільки основа. Втім колись він був гарно оформлений у ренесансному стилі: фасад з ганками та відкритою галереєю, різьблення  вхідного порталу тощо.

Отже, руїни з трьома вежами, однією надбрамною баштою, палацом та стінами – ось що можна побачити в наш час. Втім ця пам’ятка є достойним прикладом оборонної архітектури Поділля. Якщо вже приїхали в Золотий Потік, то не забудьте  відвідати також місцеві храми. В першу чергу – костел Різдва Богоматері (повна назва Костел Різдва Найсвятішої Панни Марії і Святого Щепана першого мученика). Цей нині діючий парафіяльний храм, був збудований Стефаном Потоцьким ще в 1634 р. Має елементи готики, але після останньої реконструкції це менше впадає в очі. Важливо відмітити, що цей костел служив усипальницею для трьох Потоцьких, що вже говорить про його значний статус. А саму тут були поховані: засновник замку Стефан Потоцький, Якуб Потоцький ( Золотий Потік був його резиденцією) та Ян Птоцький.

Іншим храмом є греко-католицька кам’яна церква святої Трійці 1897 р. Збудували її на кошти отця Дорофея Федорончук та Володимира-Іполіта Гнєвоша. А в розписі храму брали участь майстерні художники Юліан Левицький та Антон Оріховський.

Для туристів та подорожуючих

Руїни величного замку та палацу, храми, красива природа та неймовірна атмосфера – все це чекає на Вас в смт Золотий Потік. Втім там є й інші цікаві пам’ятки, які варто побачити, але про які менше розповідають в Інтернеті. Ну хоча б двохсотлітній дуб із липової алеї колишнього маєтку Гнєвошів. Скільки він бачив на своєму віку і що міг би тільки розповісти.

Дорога. Дістатися до цього селища можна з Бучача автобусом. Якщо залізницею, то найближча станція також в Бучачі. Відстань автошляхами від Тернополя до Золотого Потоку – 86 км.

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook