Невицький замок

Невицький замок

Невицький замок – один зі 100 чудесник замків, палаців та фортець України.

Він являє собою напівзруйнований замок, що розташований у вузькій долині р. Уж, в с. Невицьке та поблизу с. Кам’яниця Ужгородського району Закарпатської області.  Одна з версій назви замку «Невицький», повязана з тим, що можливо він повинен був захищати «невіст» міста, тобто місцевих дівчат. Початок свій ця оборонна споруда бере десь у ХІІ ст. Тоді її будували угорці у зв’язку з наростанням різноманітних  угорсько-руських контактів. Також замок був потрібен Угорському королівству для контролю гірських перевалів та шляхів, що вели через Карпати на Галич та Київ. На той момент замок являвся земляним городищем незначних розмірів з валами та ровами. В березні 1241 р. через Верецький перевал монголо-татарські війська ввійшли в Угорщину, при цьому зруйнувавши укріплення Невицького замку. Але вже в другій половині ХІІІ ст. він був відновлений. В 1270 р. угорський король Ласло 4 віддав володіння комітату Унг в управління трансільванському воєводі Фінті з роду Обо. Після смерті цього воєводи управителем комітату та власником замку став брат попереднього, Омодей з Обо, котрий господарював там до 1311 р. Власники замку з роду Обо відігравали важливу роль в цьому регіоні та часто брали у міжусобних феодальних війнах в Угорському королівстві. Саме за їх часів цю оборонну споруду, яка була місцем розташування жупана, значно укріплюють. Зокрема, на межі ХІІІ–Х4 ст. на місці круглої башти споруджують чотирикутний донжон, а поблизу нього колодязь для збирання дощової води ( глибина його – 4, 5 м). Але такі перестановки в замку не врятували рід Обо від буремних часів. Омодей, після багатьох міжусобних війн, визнав владу нового короля Угорщини Карла Роберта Анжуйського. Однак в 1311 р. старого Омодея під час повстання вбили селяни, після чого король вирішив послабити владу Обо в регіоні. Він кілька разів виступав проти цього роду і тільки в 1317 р. Ласло, син Омодея зазнав остаточної поразки. При цьому Невицький замок взяли штурмом королівські війська.

Невицький замок. Реконструкція
image-2925

Невицький замок. Реконструкція

Після Обо, наступними та останніми тривалими володарями замку були князі Другети. В 1328 р. Карл Роберт віддає у тимчасове, а згодом, з 1333 р. в постійне володіння Другетам цю місцевість із замком. В 1343 р. син Карла Роберта, угорський король Людовік І Великий підтверджує це своєю дарчою грамотою. З тих пір Невицький замок остаточно закріпився за цим князівським родом, який ним володів аж до зруйнування замку в ХVІІ ст. Спочатку ця фортеця була центром володінь Другетів навколо р.Уж. тут розміщувався їхній каштелян. Однак під час 40-х рр. ХV ст. ситуація змінюється у зв’язку х новими міжусобними війнами в Угорському королівстві, в яких активну участь брали Другети. Це та вимоги Нового часу (поширення вогнепальної зброї) змушують князів укріпляти замок. Вони додатково зміцнюють замкові стіни та будують нові укріплення. Тоді ж зовнішню стіну замку зробили нижчою, оскільки так зменшувалась ймовірність попадання туди гарматних ядер. Зауважмо, що археологи знаходять на території фортеці кам’яні гарматні ядра діаметром до 25 см.

Проблемною для нападників була південна триярусна вежа, що з’єднувалася з першим центральним двором двоповерховою критою галереєю довжиною 35 м. Бійці цієї башти та галереї спостерігали за дерев’яний мостом, який був перекинутий через рів перед другою лінією захисту та вів у другий двір замку. Була також третя лінія оборони, що складалася з валів  та конструкцій з дерева та глини. Між другою та третьою лініями захисту був посад площею в 0,7 га. В ньому проживали ремісники, що обслуговували господарів замку. Невицький замок був надійним прихистком  для населення на випадок ворожих нападів.

Науковців вважають, що саме на зламі ХV-ХVІ ст. замок набуває рис сучасного вигляду. Тільки за простими підрахунками в ньому могли перебувати півтисячі осіб одночасно.

Однак, не дивлячись на могутні укріплення, Невицький замок ставав жертвою не одного штурму.  Допомогли в цьому міжусобиці  в сімействі Другетів, коли на межі ХVI–ХVII ст. фортеця не раз змінювала власника. Наприклад, у 1580-х рр. війська короля вибили звідти Гашпара Другета та допомогли Дьордю ІІ Другету.

Остаточно кінець замку прийшов в 1644 р.,коли його зруйнували війська трансільванського воєводи Дьордя ІІ Ракоці. З тих часів Невицький замок ніхто і не відбудовував.

Про твердиню забули, поки про неї не згадали естети в кінці ХІХ ст. А 1923 р. влада Чехословаччини передала замкові руїни туристичному клубові, який узявся за відродження замку, зокрема, консервацію. В 1924 р. відновили дерев’яні стріхи над вежами донжона та ронделя та очистили центральний двір замка, на якому організовували театральні вистави, масові гуляння та весільні розваги В 1968 р. Відбулася друга консерація, але вже за Радянського Союзу.

Саме дії любителів історії та не байдужих, що законсервували руїни Невицького замку, допомогли його зберегти до наших днів. Зокрема, це стосуються збережених квадратної башти-донджона, частини оборонних стін, валів, рову, а також колодязя діаметром в 3,5 м.

В 1879 р. поблизу замка заклали сад Вагнера  та спорудили незамерзаючий зимою фонтан із природним тиском води. Карл Вагнер (1830-1879) був визначним угорським лісівником, садоводом, який колись займався впорядкуванням території Невицького замку. Він заклав в цій місцині алею лип, які нині є справжньою окрасою місцевості. Він посадив тут багато дерев, зокрема, веймутову сосну, модрину, дугласові ялицю та ін. був обладнаний оглядовий майданчик накволо фортеці та посаджено навколо тис ягідний. В саду Вагнера є пам’ятний знак, який засвідчує, що в 1886 р. ту проходила конференція лісівників Австро-Угорської імперії. Фонтан і досі діє.

Невицький замок. Віртуальна реконструкція
image-2926

Невицький замок. Віртуальна реконструкція

Легенди Невицького замку

Невицький замок багатий на легенди. Найбільш популярною є легенда про жорстоку турецьку царівну, прозвану Поганою Дівою,яка жила в долині р. Уж. Якось вона вирішила побудувати серед лісу на горі  неприступну фортецю для себе. Її яничари приводили на роботи з будівництва людей з округи, яких змушували виконувати каторжні роботи. Але Погана Діва була чародійкою і змушувала додавати до вапна  задля його міцності молоко та білки яєць. А потім вона вирішила, щоб туди ж добавляли материнське молоко, яке вилучали у місцевих жінок. Немовлята без їжі помирали, а Погану Діву це не спиняло. Вона вирішила додавати до вапна людську кров. Але коли замок збудували вона не схаменулася. Її яничари знущалися з людей, а тим, хто не кланявся її замку, вона наказувала рубати голову.

В той же час жив у с. Ореховіце простий робітник Іван. Якось він проговорився своєму пану, що визволить людей з-під гніту чародійки, як тільки стане царем. На що пан відповів: «ти будеш царем,Ю коли це залізо заквітне», – та встромив у землю залізну палку для чищення плугу. І сталося диво, палка перетворилась у трояндовий кущ. Всі зрозуміли те знамення й Івана відпустили на волю. Наш герой пішов до Ужгорода, де царя вибирали якраз. Аристократи довго сперечалися кого ж вибрати між собою та вирішили підкинути корону в гору і на чию голову вона опуститься, той і цар. Прийшов Іван і на його голову корона опустилась. Не хотіли аристократи бачити простолюдина царем, той перекидували корну, але та  ж все лягала на Іванову голову.  Став царем він, зібрав військо та й звелів зігнати великі стада худоби та погнати його до замку Погани Діви. До кожної тварини підв’язали дзвіночок та поставили в’язанку сіну, яку підпалили. Розбурхане стадо з полум’ям та дзвіночками зробило страшний галас та розбудило чародійку. Злякалася Погана Діва, скочила на свого чарівного коня та  такати. Але по дорозі серед густого лісу вона зачепилася своїм пишним волоссям за гілки та повисла на них. Іван наздогнав її і не дивлячись на її благання та всі пропозиції убив Погану Діву. Так жорстока царівна знайшла жахливий кінець. Її тіло спалили, а над  попелом насипали курган. Він і досі стоїть біля замку.
Цікаво, що ця легенда можливо мала історичну основу. Погана Діва могла бути спадкоємицею одного з князів Другетів в Х4 ст. Вона і справді наказувала людям домішувати у вапно яйця та молоко( цікаво,що доказано так і справді підвищується міцність вапна) . А хто не слухався того піддавали різним покаранням. Скарги на її дії дійшли до тогочасного короля Матяша Корвіна, який навіть зібрав військо,щоб поставити князівну перед судом. Розповідають, що король розумів, що замок не взяти, тому й здійснив таку хитрість з худобою, про яку вже розповідалась. Втім це також ближче до легенд.

Є також інша цікава легенда. Упор, господар Невицького замку відбив наречену у Горо, герцога Мукачева. Щоб помиритися з ним Упор пообіцяв, якщо матиме дочку, то її віддасть заміж в 16 років за мукачівського герцога. Дочка народилася і через 17 років Горо приїхав до Невицього замку за своєю нареченою. Дівчина, дізнавшись про старого та не милого Горо, у розпачі кинулася із замкової башти в низ. І відразу блискавка попала в ту вежу та зруйнувала весь замок.

 

Для туристів та подорожуючих

Нині замок частково відреставрований та законсервований, доступ до нього вільний.

Починаючи з літа 2006 р. в замку відбувається театралізоване дійство весільних обрядів «Невицький замок — замок наречених». Відтворюються процеси сватання, пригощають традиційними стравами, співають весільних пісень. Оглядовий майданчик на башті-донжоні відкриває всім охочим гарний вид на греблю на р. Ужі та сусідні села. В сонячну погоду інколи можна побачити і передмістя Ужгорода.

Адреса Невицького замку: с. Невицьке (поблизу с. Кам’яниця, вул. Ужанська, 100, турбаза Верховина.

Саме с. Невицьке розташоване за 12 км від Ужгорода.

Координати замку: 48°40′51″ пн. ш.22°24′33″ сх. д.

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook