Середнянський замок – єдиний замок тамплієрів в Україні

Єдиний в Україні замок християнського лицарського ордену тамплієрів розташований в смт Середнє Ужгородського району Закарпатської області. Входить до 100 чудесних замків, палаців та фортець України. Вія являє собою характерну для Європи ХІІ ст. чотирикутну башту-донжон заввишки 20 м та товщиною в 2,6 м.

Як відомо тамплієри (храмовники) займалися не лише місіонерською діяльністю та військовим ремеслом, але й були справними фінансистами. В Середні віки про їхні багатства ходили легенди, а займи в них брали навіть королі. Свої маєтки та представництва цей потужний орден мав не тільки по всій Європі, але й за її межами. Тому це не дивно, що тамплієри появилися на Закарпатті, яке контролювалося католицьким Угорським королівством.

Як відомо, на цих землях тамплієри отримали право на торгівлю солотвинською сіллю. А сам соляний шлях з Солотвина до Європи проходив через Закарпаття. Храмовники для захисту та контролю соляного шляху негайно утворили кілька укріплень. Їх вони використовували як митні пости та місця стояння для своїх малих військових гарнізонів. Одне за таких укріплень-замків (башт-донжонів) якраз збереглося у Середньому. Воно було збудовано за рахунок Фруа де Барманьє в 1146 р. Після ліквідації ордену тамплієрів в 1312 р. Середнянський замок переходить до монахів Ордену Святого Павла. Втім не надовго. Цей орден вступив у міжусобні війни за угорську корону та програв. Король Карл І Роберт конфіскував землі цих монахів та передав Другетам, Дебреценам, Дожам та іншим знатним родам, лояльним до корони. Це викликало різні протиріччя між аристократичними сімями, які продовжили міжусобну боротьбу за землі. В другій пол. ХІV–поч. ХV ст. за Середнянській замок точилася боротьба, в якій рід Палочі переміг князів Другетів. В 1526 р. помирає останній представник роду Палочі по чоловічій лінії. Сталося це під час битви під Могачем, в якій загинув король Угорщини Лайош ІІ, а самі угорські війська зазнали цілковитої поразки від турків. Після цього Середнє разом із замком успадковує рід Добо. Вони зміцнюють замок та сприяють розвитку виноградарству та виноробству у місцевості. Так, син Іштвана Добо разом з компаньйонами, використовуючи силу полонених турків, розширив та поглибив винні підвали. Їхня протяжність стала сягати 4 км. Про такі роботи роду Добо нагадує викарбувана на камені табличка, зроблена у середині ХVІ ст. Нині вона знаходиться в підвалах місцевого винного заводу «Леанка». В ній сказане наступне: «Видовбано стараннями знатних братів спадкоємців і власників замку в Середньому Франциска Стефана та Домініка Добо із Рускої. (Підвал) укріпили бійницями та ровом. Року Христового тисяча п’ятсот п’ятдесят сьомого».

ХVІІ-ХVІІІ ст. позначились для Середнянського замку частою зміною господарів, що було спричинене численними війнами на цій території. Під час цього на замок ніхто не зважав і він почав руйнуватися. Тим більше, що замок було важко перебудувати під модне житло тодішньої знаті.

 Остаточного удару замок зазнав під час антигабсбургського повстання угорських дворян під проводом Ференца ІІ Ракоці в 1703-1711 рр. повстанці програли, а землі Середнього разом із замком перейшли до барона Перені та графа Баркоці. Вони вирішили не вкладати гроші у відновлення поруйнованої фортеці, тай загалом, за документами того часу все село було майже знищене війною. Згодом про башту-донжон забули.

В 1972 р. у цій пам’ятці архітектури відбувалися роботи з її консервації.

Середнянський замок вважається єдиною фортифікаційною спорудою Закарпаття, в якій в незакінченому вигляді залишились риси романського стилю. Праобразом цієї твердині були давньоримські прикордонні сторожові вежі на Дунаї та Рейні. Загалом башти-донжони , такі як Середнянський замок,  виконували функцію дозору та не призначались для тривалого проживання. Але при необхідності башти-донжони могли стати сильними місцями оборони, з них гарна оглядалась місцевість та міг вестись круговий обстріл. Кругова система валів та ровів, якою володіли ці фортеці, зокрема і в Середньому, ускладнювали підступ ворогів.

Відомо, що Середнянський замок колись був триярусним з балковим перекриттям між поверхами. Нині ж стіни цього ярусу збереглися лише частково. При будівництві стін замку застосовували такий вид кладки, як бутову з каменю. Щоб максимально зміцнити фортецю кути башти із зовнішньої сторони обклали кам’яними квадратами, а у стін з двох боків облицювали відшліфованим каменем. Це не тільки підвищило захищеність замку, а й дещо знижувало суворий вигляд замку.

З метою безпеки вхід у башту розмістили на рівні другого ярусу по середині східної стіни. Туди вела зі сторони двору дерев’яна драбина, яку в разі потреби можна було легко прийняти, а подекуди і спалити. На другому ярусі розміщувались три приміщення. Білокам’яні сходи вели звідти, як до першого, так і другого поверху. Перший ярус мав два приміщення, розміри яких приблизно11,2 на 6 м. Стіна товщиною в 1,3 м розділяє ці дві «кімнати». В ній також є проріз для дверей шириною в 80 см. Поблизу цього отвору, у підлозі одного з цих приміщень є яма, яку засипано камінням. Більш за все тут був колодязь. Припускають, що на перший ярус міг використовуватись під комору, арсенал та в’язницю.

Загалом, Середнянський замок – є однією з головних пам’яток Закарпаття. Але на жаль, він перебуває у досить поганому зруйнованому занедбаному стані. Цікаво, що існують легенди про підземні ходи, які пов’язують цю твердиню з іншими аж до самого Ужгорода.

Для туристів та подорожуючих

Середнє відоме не тільки замком тамплієрів, а й своїм виноробством, зокрема заводом «Леанка». Місцеві вина ще у ХVІІ ст. йшли на експорт в Європу. Тут ще й досі є давні винні погреби ХV ст., що пов’язані з аристократичними родами Палочі та Добо. Тому не дивно, що туристи полюбляють їздити сюди на екскурсії, а й заразом на дегустації вин Закарпаття.

Середнянський замок знаходиться неподалік траси, що з’єднує Ужгород та Мукачево.

Координати замку: 48°32′20″ пн. ш. 22°29′51″ сх. д.