ДніпроГЕС

ДніпроГЕС

ДніпроГЕС в Запоріжжі – один з символів радянської індустріалізації і є яскравим прикладом «будівництва століття». Побудована станція в першу п’ятирічку, вона досі відмінно справляється зі своїми обов’язками. Дніпровська гідроелектростанція – це п’ята за рахунком і найстаріша з гідроелектростанцій на Дніпрі.

Знаходиться ГЕС в місті Запоріжжя, нижче, так званих, дніпровських порогів. ДніпроГЕС не можна зарахувати до флагманів енергетики країни, адже потужність її надзвичайно мала: всього 650 МВт. Наприклад, нова китайська гідроелектростанція «Три ущелини» досягає потужності більше 18 тис. МВт. Однак, Дніпровська станція насамперед цікава своєю історією.

З одним лише планом будівництво пов’язано безліч цікавих історій. Вважається, що перший план будівництва ГЕС виник ще в 1905 р. Його автором був інженер Генріх Графітіо, проте, Микола II не бачив перспектив розвитку гідроенергетики, тому проект був відкинутий. Ще однією причиною відмови стало те, що за збереження церковних земель, які у разі будівництва були б затоплені, заступилися вищі церковні чини.

Але, часи змінилися і до 1920 року до церкви, з відомих причин, прислухатися, м’яко кажучи, перестали. Згідно з планом ГОЕЛРО (Государственная комиссия по электрификации России), було прийнято рішення будувати греблю. При цьому довелося затопити не тільки церковні території і кладовища, але й цілі селища з полями. На спеціальному засіданні політбюро ВКПб, взимку 1927 року, було вирішено дати добро будівництву об’єкта, без допомоги іноземних фахівців, а спираючись виключно на власний досвід.

Потрібно віддати належне радянському уряду – першою справою була створена вся необхідна інфраструктура для будівельників. За рік були побудовані 5 селищ, зі школами, пожежною станцією, лікарнею. Всього ці селища налічували 658 будинків і гуртожитків. Але це був тільки початок, адже за 5 років будівництва кількість робітників, які, до речі, не могли звільнитися і виїхати, збільшилася майже в 5 разів, при все тій же кількості житлових місць. Умови праці були не дуже, техніки практично не було і доводилося місити бетон ногами. Скільки людей стали жертвами цього бетонного монстра досі не відомо.

Урочисте відкриття відбулося 1 жовтня 1932 року. За словами очевидців, застілля з нагоди закінчення робіт тривало майже два дні. Столи були накриті абсолютно у всіх кімнатах і будь-яка людина могла без всяких питань зайти, випити і закусити. У 1941 році ДніпроГЕС довелося підривати при відступі радянської армії. Її відновлення в основному лягло на тендітні жіночі плечі. Жінкам доводилося працювати до 17 годин на добу. Завдяки самопожертві перша післявоєнна електрика була запущена в 1947 році.

У 80-х роках виникла необхідність реконструкції турбін і заміни частини залізобетонних конструкцій, проте план не був втілений в життя. До цього питання повернулася лише в 1997 році влада вже незалежної України. В даний час електростанція функціонує і як 70 років тому та забезпечує українців світлом і теплом.

Координати: 47 ° 52’19 “N 35 ° 4’37” E

Адреса: м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 1

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook