Простим туризмом не всі бувають ситі! Все більше хочуть чогось цікавішого, щоб дух захоплювало і думки хвилювало. Вихід для любителів незвичного – містичний туризм по українським замкам, які за століття назбирали купу легенд. Людей, які прагнуть заглянути до замогильного життя, або зустрітися з привидом – набагато більше, ніж тих, хто побоюється.
На Заході України велика кількість замків, які бачили тисячі трагедій, смертей та народжень. Тож не дивно, що тут позаводились різні примари, які не лишили світ живих. Блукаючи по коридорах і ходячи крізь закриті двері, прозорими тінями і тихими звуками вони лякають живих. Люди, що бачили примар, описують найчастіше схожі явища. Прекрасно відчувають їх енергетику й тварини. Невже це містика? Цілком можливо, адже на землі є особливі місця і будівлі, де мають місце дивні речі, найчастіше пов’язані із смертю.
Навіть коли Ви не вірите в існування привидів, особливу енергетику місць, куди смерть приходила гостею, або безжально мучила безневинні душі, неможливо не відчути. Тут є щось містичне!
Одне з таких місць – Золочівский замок в Тернопільській області.
Золочівский замок старий та давній. На Галицькій землі він був надійною охороною з 1634 р., проте з приходом австрійців замок перетворився на в’язницю. Саме відтоді він почав вбирати в себе негатив приреченості, людські страждання і смерть.
Ніколи не буде у замку нічого гіршого ніж, в’язниця енкаведистів. Закривавлені залізні столи та гаки, замуровані в стінах люди. Багато сліз та горя бачили ці стіни. Така енергетика не зникає так просто.
Відчуття містики посилює дивне каміння. На гірських породах видні незрозумілі символи, одні називають їх картою, інші – зашифрованими посланнями. Говорять, що їх залишив лицарський орден тамплієрів. Так чи інакше, але з часу появи каменів в Золочівському замку стали помічати примару якогось чоловіка. Цікаво, що усі, кому доводилося його бачити, описують темний довгий плащ, тростину в руці, капелюх на голові.
Золочівський замок — красива та цінна архітектурна пам’ятка державного масштабу. Сюди приїжджають туристи, приходять на прогулянки місцеві. Але, на жаль, споруда, на території, якого були поховані тисячі жертв радянського режиму, повинна жити зі своїми містичними таємницями. Тіла похованих пізніше були ексгумовані. А померлі в муках не були поховані за християнським звичаєм. За своєю енергетикою місце залишається цвинтарем мучеників.
Залишити коментар