Вниз по доріжці від станції метро «Арсенальна» можна потрапити до одного з найзагадковіших київських місць. Це Зелений театр, або «Зеленка». У свій час тут прогулювався Михайло Булгаков, а сама місцина оповита містичним страхом та переказами про примар, дороги в інші світи.
Ще в газеті за 1898 рік описуються події, що мали там місце. 6-го січня караульний Чернігівського полку Симеон Виноградов ніс варту. Його колеги були розбуджені стрільбою, а сам Виноградов стверджував, що там рухається ворожа армія, орієнтовно татарська під командуванням Чингізхана. Звісно, вояка визнали божевільним.
Проте на цьому містика не закінчилась. Сюди вабить дігерів, альпіністів, і навіть сатаністів. Кожен має запас своїх історій, чи почутих з чужого досвіду.
Театр під відкритим небом був збудований в середині XIX ст., на місці Печерської фортеці – однієї з частин Київського укріпленого району.
В товщі стіни на той час були інженерні водопровідні споруди. Які проте використовувались не зовсім за призначенням, а як база для київських злочинців, щоб приховати трупи вбитих та награбоване. Мабуть відтоді і пішли погані чутки по Зеленку.
У 1949 році ця територія стала кінотеатром, а до її будівництва доклали руки й німецькі військовополонені. Киянам подобалось проникати на сеанси без плати за вхід, через підземелля і дренажні системи.
В 1960-ті роки театр загорівся від блискавки, а відбудований був 1978 року. На його території були зняті деякі кадри фільмів «Сталкер» А. Тарковського, фільм-детектив «Тупик», режисера Кохана.
В 2000 році відбулась ще одна реконструкція Зеленого театру. Нині це місце для літніх дискотек, що не зовсім відповідає містичній суті цього місця. Проте, сподіваємось, справно приносить дохід власникам.
Що ж до містичних легенд Зеленого театру, то найпопулярніші – про підземні ходи, що ведуть до Чернігова, літаючі тарілки, заховані скарби. Стверджують, що під старою фортецею є цілих дев’ять поверхів, закладені ще в ХІІ ст. Існує легенда про «вогняне прокляття» – все відновлене на цьому місці рано чи пізно згорить.
На окрему увагу заслуговує Господар Зеленки – примара, з якою потрібно привітатися подумки. Кажуть, вночі з підземелля, нині замурованого, чується загадковий гул, схожий на військовий клич «Ура!». Можливо підземні коридори законсервували в собі ехо історичних битв.
А історики не мають документальних свідчень для пояснення численних слідів від куль на стінах фортеці!
Адреса – вул. Паркова, 4
Залишити коментар