8 березня. Витоки жіночого дня

8 березня. Витоки жіночого дня

Офіційним святом (і вихідним днем) в Радянському Союзі 8 березня стало в 1966 р., а до цього відзначалося лише в пам’ять про виступ столичних робітниць 23 лютого 1917 р., що було одним з виступів лютневої революції в Петербурзі. Масові мітинги та сутички з військами почалися 23 лютого (по новому стилю – 8 березня). Простежити історію свята та його трактування в в ті бурхливі часи не можна (за кілька років до революцій 1917 р. і в перші роки після них). Проте пропоную розібратися, що означав жіночий день для радянського громадянина?

8 березня - жіночий день
image-8521

8 березня – жіночий день

Перший жіночий день у світовій історії влаштували працівниці американських заводів в 1909 р. Рішення відзначати особливе свято для жінок «всім миром» було прийнято на другій жіночої конференції в Копенгагені в 1910 р. Тоді учасниці зустрічі надали політичний сенс цій даті – 8 березня було покликане стати в першу чергу днем ​​солідарності працюючих жінок.

Гасло перших Восьмиберезневих демонстрацій було  таким: «Виборчі права для робітниць для об’єднання сил у боротьбі за соціалізм!» У Росії жіночий день почали відзначати лише три роки потому. А популярним і всенародним він став значно пізніше.

Жіночий день в Російській імперії не офіційно, але цілком організовано святкували з ініціативи РСДРП(б) в 1913 р. Проте щоб влаштувати відкриту демонстрацію, годі було й думати.

Обидві легальні соціал-демократичні газети «Правда» (більшовицька) і «Луч» (меншовицька) були 8 березня присвячені жіночій темі, на їх сторінках читачі могли прочитати привітання іноземних діячів, борців за права жінок. Поліція робила все, щоб перешкодити в цей день масовим зібранням. В Петрограді працівниці влаштували приховані демонстрації під виглядом лекцій. Таким чином жіночий рух в Росії заявляв

Більшовистські газети заявляли, що жінки мали виступити єдиним фронтом заа поліпшення умов праці: «Ні, не вигідні, прямо шкідливі робітничому класу відсталість і безправ’я жінки, затурканість і байдужість її».

У 1914 р. соціал-демократи підійшли до організації свята вже з більшою відповідальністю: саме в цей день вийшов перший номер журналу «Работница». За словами Інеси Арманд, він «відразу став справжнім рупором робітниць, де вони писали про свої потреби, страждання і боротьбу, навколо якого вони об’єднались і організовувалися».

У роки Першої світової війни, скориставшись хитким політичним становищем, соціал-демократи розгорнули найширшу пропаганду своїх ідей. Загальний патріотичний підйом змінився швидким розчаруванням та вимогою від влади щось змінити. Серед солдатів і міського населення стають популярні заклики перетворити імперіалістичну війну в громадянську.

У 1915 р. 8 березня в Росії широко не святкували. Як зауважувала Інеса Арманд: «рух робітниць було поставлено в нові, особливо важкі умови, яких воно не переживало в жодний інший історичний момент». Війна змушувала чоловіків – головних годувальників сім’ї – йти на фронт. Жінки мимоволі часто виявлялися єдиними працівниками в сім’ї, здатними прогодувати своїх дітей. Природно, що це долучало жінок до політики.

8 березня - жіночий день
image-8522

8 березня – жіночий день

Після Лютневої революції гасла, під якими проходить 8 березня, змінюються. Політичне рівноправ’я жінок було законодавчо встановлено вже через кілька тижнів після лютневих подій, а наприкінці 1917 р. підтверджено і більшовиками. Більшовицькі публіцисти стали ратувати за те, щоб працівниці приєдналися до боротьби за соціалістичні перетворення, зайнялися будівництвом нової країни і нарівні з чоловіками билися за своє майбутнє. Риторика публікацій набуває войовничого відтінку. У журнальних та газетних публікаціях починають шукати конкретного супротивника, який заважає робітничому класу.

У 1919 р. 8 березня проходить під лозунгом «Все для перемоги Червоного фронту!» На всіх святкових мітингах виступаючі закликали жінок швидше вступити в боротьбу з противником – контрреволюцією. «Тільки за активної участі жіночого пролетаріату можливо здійснити всі грандіозні соціальні починання, намічені партією комуністів.

Із закінченням Громадянської війни на перший план стали виходити завдання більш мирні. Жінку агітували взятися за науки, почати працювати і приносити користь країні своїми справами, знаннями та ініціативами.

Жіночий день в 1920 р. пройшов вже під принципово новим девізом «Все для перемоги безкровного фронту праці! Все на роботу для його торжества!». Робітниць і селянок зі сторінок радянської преси закликали на допомогу чоловікам в будівництві нових доріг,  відновленні мостів, електропостачання, сільського господарства і промисловості.

На початку 1920 р. 8 березня перетворюється на свято, що символізує єднання робітників і робітниць в боротьбі за побудову нового суспільства. Ніяких гендерних аспектів в цьому святі поки немає, безпосередньо «жіночим» воно стане в 1930 р. Доречно привести приклад, як святкувалося в 1923 р. 8 березня на колишньої фабриці Абрикосова в Москві: «Робітниці тиснуть руки своїм товаришам-працівницям, цілуються» Активна пропаганда жіночого рівноправ’я приводила до виникнення гендерних конфліктів в колективах, тому в новому суспільстві підкреслюється союз робітників і робітниць в боротьбі за спільну справу, класовий аспект в даний період важливіше гендерного.

Таким чином, свято 8 березня пройшло шлях від політичної акції обмеженого кола соціалістів і революціонерів – до загальнонародного свята, що об’єднав в собі пам’ять про революційні події і гасла за будівництва нового суспільства.

Поділитись

Схожі записи

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook