Архіви

Справжній “молодший брат” Хортиці – острів Байди, або Мала Хортиця, розташований на Старому Дніпрі навпроти урочища “Вирва”. Малою Хортицею в різний час називали відразу декілька острівних ділянок на Дніпрі. Це – і урочище Степок, яке розташовувалося вище за течією, і ...

Читати далі

Перед обличчям наступаючої російської армій, Д. Многогрішний пішов на переговори з Москвою. Вони були тривалими, йшли всю осінь 1668 р., що можна пояснити як таємними консультаціями з П. Дорошенко, так і складністю самих переговорів. Погіршення позицій Дорошенко не вселяло надії ...

Читати далі

Іван Виговський (? -1664) Практично відразу вжив низку дій з узурпації влади. На початку вересня 1657 р. в Чигирині «при закритих воротах» зібралася старшинська рада, яка передала гетьманські повноваження І. Виговському «до змужніння Ю. Хмельницького». У жовтні 1657 р. розширена ...

Читати далі

Тим часом, Лівобережна частина України все більш відокремлювалась від Чигирина. У квітні 1662 р. на старшинській раді в Козельці Я. Сомко був проголошений гетьманом. Однак, І. Брюховецький різкою критикою користолюбства старшини і лестощами залучив на свою сторону  «святу», як він ...

Читати далі

Події 1653 р. переконливо показали недієвість турецької протекції: лише невеликий загін (не більше 6 тис.) яничарів бився на боці Б. Хмельницького, кримський же хан дотримувався тактики ослаблення Польщі та України і регулярно зводив нанівець військові успіхи Війська Запорізького сепаратними угодами ...

Читати далі

Незважаючи на те, що Зборівський мир був ратифікований Сеймом, і Україна, і Річ Посполита посилено готувалися до нової військової кампанії. Обидві сторони шукали союзників у майбутній боротьбі. Переговори з Трансільванією про прийняття України під протекцію не дали результату, але сприяли ...

Читати далі

Наслідком різнопланових процесів на Україні останній третині XVI – першої половини XVII ст. було становлення відокремленого прошарку козаків, яке фактично дублювала функції лицарського стану і знаходилося в умовах жорстокого протистояння шляхті. Через свою відданість православ’ю і руською (українською) культурі, загальних ...

Читати далі

Експансія польської шляхти і католицької церкви вела не тільки до втрати політичної самостійності українських земель, а й загрожувала в перспективі повним ополячення і покатоличенням православного українського населення, втратою ним своєї національної і культурної самобутності. Втративши свою еліту (українська знать полонізувалася, ...

Читати далі

Капітуляцією реєстрового війська повстання 1637 – 1638 років не закінчилося. Повстанські загони продовжували діяти як на Правобережжі, так і на Лівобережжі. Один з них під командуванням Богдана Кизими налічував від 2 до 3 тис. осіб. Потоцький направив свої війська на ...

Читати далі

Боротьба українського народу наприкінці XVI – першій половині XVII ст. не принесла бажаної перемоги. Польсько-шляхетському стану вдалося подолатии найбільші козацько-селянські повстання. Повстання носили стихійний, неорганізований характер. Сили селянства залишалися розрізненими, озброєні вони були значно гірше, ніж урядові війська. Хоча повстання ...

Читати далі

Антипольські настрої росли не тільки серед запорожців, а й серед реєстрового козацтва, яке навіть ціною видачі та страти ватажка Сулими полякам не домоглося для себе будь-яких привілеїв. Магнати і раніше гнобили реєстровців, захоплювали їхні землі і навіть вимагали від керівництва ...

Читати далі

В останній чверті XVI в. в Україні відбувалися значні зміни суспільно-політичного та соціально-економічного характеру. Вони були тісно пов’язані з затвердженням польсько-шляхетського панування на українських землях після Люблінської унії 1569 р. між Литвою і Польщею, що завершилася утворенням Речі Посполитої, і ...

Читати далі

Ще в першій половині XVI ст. литовський уряд, оцінивши козаків як військову силу, здатну успішно боротися з татарами, зробило спробу використовувати їх на державній службі з охорони південних кордонів. У 1524 р великий князь Сигізмунд I Старий доручив київському наміснику ...

Читати далі

З самого початку свого існування Запорізька Січ була своєрідною військово-політичною організацією республіканського типу. Вищим органом влади на Січі була військова рада, яка вирішувала найважливіші питання військового та політичного характеру, про розділ земель, угідь та ін. Рада обов’язково збиралася тричі на ...

Читати далі

У першій половині XVI в., у зв’язку з посиленням соціального і національно-релігійного гніту в західних і північних регіонах України, кількість втікачів і міщан на землях Середнього Придніпров’я, Побужжя і Брацлавщини швидко збільшувалася. На ці малозаселені території Дикого поля йшли й ...

Читати далі

Пошук

Оголошення

Шукаємо авторів

Шукаємо авторів

Ми на Facebook